Презентація на тему Леся Українка Підготувала: Учениця 8 класу Зеленівського ЗЗСО І-ІІ ступенів Михайлюк Оксана Вчитель: Мойсюк Анна Іллівна

Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка) українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Народилася Леся 25 лютого 1871 р. в Новгороді- Волинському у родині інтелігенів. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Біографія Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач письменниця, яка творила під псевдонімом Олена, була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис.

У березні 1879 Заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років.Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 або на початку 1880 року написала свою першу поезію - "Надія". 6 (18) січня Леся дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.

Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор О. Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоровя поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. 29 травня (10 червня) 1882 року народилась сестра Оксана, 22 серпня (2 вересня) брат Микола.

Юність Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі "Зоря". Саме цього року з'явився псевдонім "Леся Українка" Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. За нерозлучність в сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишолосіє», пізніше Ларису перезвали в сім'ї на Лесю.

Вона знала багато європейських мов, включаючи і слов'янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий рівень інтелектуальний. Олена Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх почуттів. Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19- літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Зрілість Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською.

Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Приязнь Лесі Українки і Ольги Кобилянської допомагає в розумінні Лесиного твору «Блакитна троянда» (1896).

Останні роки життя На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. А вкінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та Ялті. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. 21 серпня вони разом вирушають до Криму.

Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати.

Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві.