це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані зкупівлею та продажем валют різних країн, це нормативно-правовий апарат, що регулює дії інститутів у ході здійсненняоперацій купівлі-продажу валют і платіжних документів уіноземних валютах на міжнародних і національних ринках. Валютний ринок валютний механізм валютні відносини правові норми та інститути, щодемонструють їх на національномута міжнародному рівнях зв'язки, в які вступають фізичніта юридичні особи з метоюздійснення міжнароднихрозрахунків, кредитних та іншихгрошових операцій, щоспрямовані на придбання абопродаж іноземної валюти

Об 'єктом купівлі-продажу на валютному ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продаютьїх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коливони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскількина ринку здійснюють разом операції обох цих видів, то об'єктомкупівлі-продажу одночасно виступають національні та іноземнівалютні цінності. Учасники валютних ринків поділяються на дві групи: пасивні, у котрих час відчасу виникає необхідність упроведенні валютнихоперацій (вони невизначають ціну); - активні, яківстановлюють ціни(market makers).

Фірми Субєкти валютного ринку здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовк ладення за кордоном Приватні особи Валютні біржі Валютні брокерські фірми Спекулянти здійснюють перекази валют, купують валюту та здійснюють інші не торговельні угоди. формують ринковий валютний курс, здійснюють обмін валют для юридичних та фізичних осіб. зводять покупців та продавців іноземної валюти, здійснюють між ними конверсійні або депозитно- кредитні операції. постійно купують- продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійним и спекулянтам и є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи. Хеджери здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятли вої зміни валютного курсу.

На стан і динаміку попиту і пропонування на валютному ринкувпливає велика кількість чинників економічного, політичного,правового і психологічного характеру. Усі вони поділяються на тригрупи: Курсоутворювальні чинники (базові): - стан платіжного балансу в країні;- обсяги ВВП, яківиробляються в країні;- внутрішнє і зовнішнєпропонування грошей;- процентні ставки в країнах,валюти яких порівнюються;- співвідношення внутрішніхцін країни із зовнішніми. Регулятивні чинники: - заходи прямого державного регулювання ( фінансово-бюджетна політика, квотування та ліцензування,грошово-кредитна політика,регулювання цін, інтервенційнаполітика, розподіл валюти тощо); - структурні чинники. Ці чинники впливають након'юнктуру ринку через змінукурсоутворювальних чинників. Вонивводяться в дію державою свідомодля досягнення певних цілей в їїекономічній політиці і можуть даватизначний ефект в умовах, колиекономіка країни перебуває у станітривалої рівноваги. Чинники кризового характеру: - дефіцит державногобюджету;- безконтрольна емісія таінфляція;- штучне і надмірнерегулювання цін;- висока монополізаціявиробництва. Ці чинники виникають припорушенні динамічної рівновагиекономіки, послабляють діюкурсоутворювальних чинників тазнижують результативністьрегулятивних заходів держави.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.При укладанні угод купівлі-продажу на валютному ринку використовуютьсятакі види курсів: Крос-курс співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо третьої валюти. Часто виникають ситуації, коли невигідно або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс. Спот-курс Форвард Ф 'ючерс ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни й установлена на момент укладення угоди за умови обміну валютами банками-кореспондентами на другий робочий день від моменту укладення угоди. (строкий курс) - ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. У такий спосіб при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу. курс у майбутньому, тобто ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладення контракту.

Фінансові послуги на валютному ринку пов'язані з валютою тавалютними цінностями. Поняття валюта може бути визначено наоснові різних підходів Грошова одиниця (національна валюта), яка використовується в певній країні валюта Грошові одиниці іноземних держав (іноземна валюта), кредитні та платіжні документи у вигляді векселів, чеків, банкнот, які використовуються в системі міжнародних розрахунків Міжнародні та регіональні платіжні засоби, які забезпечують реалізацію міжнародних розрахунків в ряді країн певного регіону Підходи щодо визначення поняття валюта

Фінансові послуги на валютного ринку Послуги на міжбанківському валютному ринку Ринок послуг поточних валютних операцій Послуги на біржовому валютному ринку Ринок послуг валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу Валютні операції, пов'язані з рухом капіталу Ринок послуг строкових валютних операцій (фючерсні та валютні операції з опціонами) Основою для проведення валютних операцій на валютних ринках є міжнародна торгівля і пов'язані з нею послуги, а міжнародний рух капіталу і кредитів сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо. Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються в основному міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно в містах зі зручним географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких теренах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін. Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконга, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують кілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні масштаби валютних потоків на світовому ринку.

це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що виявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій, на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента. є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля- продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу Валютний ринок ринок конверсійних операцій за характером операцій ринок депозитно- кредитних операцій за характером операцій за територіальним розміщенням європейський,північноамериканський,азіатський та ін.; за формою валюти, якою торгують ринок безготівковихопераційринок готівки за видами конверсійних операцій Ринок фючерсівринок опціонів тощо

Функції валютного ринку забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави; Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль формування та врівноваження попиту і пропонування валюти і регулювання валютного курсу; створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі; забезпечення прибутку учасникам валютних відносин; страхування валютних ризиків диверсифікація валютних резервів

Загальномонетарні Валютна політика Зростання занятості цілі Зростання ВВП Стабілізація цін лібералізація валютних відносин у країні забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок Специфічні забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти; захист іноземних та національних інвестицій у країні; забезпечення стабільності курсу національної валюти Механізм валютної політики пов'язаний також із проміжними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори - масу грошей в обороті та процентну ставку.

Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку і насамперед: на процес курсоутворення; виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни; діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку; здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу; здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни; увезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон; кредитні відносини резидентів з нерезидентами; формування та використання золотовалютних резервів. Валютне регулювання - це діяльність держави та вповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.

Світова практика функціонування ринків знає два методи валютного регулювання - ринковий і державний. Ці методи доповнюють один одного, однак співвідношення між ними постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації. Ринкове регулювання валютного ринку діє на основі закону вартості ізакону попиту та пропонування ізастосовується в умовах економічноїстабільності. При цьому також маємісце і державне регулювання,оскільки валютні відносини відчутновпливають на внутрішній економічнийрозвиток.В умовах кризових ситуацій посилюється державне валютне регулювання (регламентація державою поведінки суб'єктів валютного ринку), тоді якринковому відводиться другорядна роль. Проблемиу фінансовій сфері України (великі зовнішні тавнутрішні борги, відсутність валютних резервів таінвестицій) призвели до посилення державногорегулювання валютного ринку і практичноївідсутності ринкового регулювання. Валютне регулювання в Україні здійснюється на основі Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та інших законодавчих актів. Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно- фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Загальне керівництво валютною політикою здійснюють Президент України та Верховна Рада, які ухвалюють законодавчі акти у сфері валютної політики, забезпечують їх додержання, розподіляють повноваження і функції з управління валютною сферою всередині країни.

Головною установою, що виконує валютне регулювання, є Національний банк України - здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України; - складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс держави; - контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; - визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті вповноважених банків нерезидентам; - видає в межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; - видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; - установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях; - забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків. Конкретними виконавцями валютного регулювання є комерційні банки. Вони проводять валютні операції відповідно до ліцензії, яку одержують від НБУ, здійснюють контроль за додержанням клієнтами валютного законодавства і поданням звітності про укладення валютних угод.