Центральна Нервова Система

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле та забезпечує взаємозвязок організму з навколишнім середовищем. Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле та забезпечує взаємозвязок організму з навколишнім середовищем.

Формування нервової трубки і гангліозної пластинки. А – нервова пластинка, Б – нервовий жолобок, В – нервова трубка ; 1 – нервовий жолобок ; 2 – нервовий валик ; 3 – ектодерма ; 4 – хорда ; 5 – мезодерма ; 6 – гангліозна пластинка ; 7 – нервова трубка ; 8 – мезенхіма ; 9 – ентодерма. Ранні стадії розвитку нервової системи

4 тиждень 5 тиждень 6 тиждень 10 тиждень 13 тиждень 36 тиждень

Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ектодермального зародкового листка у вигляді медулярної пластинки, з якої в подальшо­му утворюється жолобок, краї його змикаються й утворюють медулярну трубку. Передній кінець трубки на 2-му тижні стовщується. З цього стов­ щення на 56-му тижні утворюються мозкові пухирі, які дають розвиток всім частинам головного мозку (довгастий мозок, міст і мозочок, середній, проміжний мозок, великі півкулі). Задня частина медулярної трубки залишається тонкою і з неї розви­вається спинний мозок. Таким чином нервова система має ектодермальне походження. Із самої трубки утворюється мозкова тканина, порожнина трубки стає спинномозковим каналом і шлуночками головного мозку. З країв жолобка утворюються периферійні ганглії та нерви.

До кінця 4-го тижня внутрішньоутробного розвитку в краніальній частині зародка є 3 мозкових міхура: передній, середній і задній, або ромбовидній. В подальшому задній мозковий міхур ділиться на дві частини і дає початок задньому і довгастому мозку. З кінцевого мозку розвиваються півкулі головного мозку. Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається критичним періодом формування нервової системи. з проміжного мозку формується зоровий горб, гіпоталамус, шишковидне тіло, із середнього мозку – ніжки мозку, пластинка даху (чотири горбика), із заднього – мозочок і міст мозку. Порожнини мозкових міхурів в процесі розвитку перетворюються у шлуночки мозку і центральний канал спинного мозку. З порожнини першого мозкового міхура утворюються бокові шлуночки, з порожнини другого – ІІІ шлуночок, з порожнини третього – Сільвіїв водопровід, з порожнини четвертого і пятого – IV шлуночок.

Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку плода. На 45-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка. На 5-му місяці диференціюються го­ловні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями. Складний процес форму­вання головного мозку не закінчується до моменту народження дитини. З 4-7-го міс. починається структурна диференціація клітин внутрішньої коркової пластинки, а з 3-го міс. утворюється латеральна борозна.

Анатомо - фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених

Головний мозок: Процес формування головного мозку не закінчується до моменту народження. Тому головний мозок дитини в різні вікові періоди має ряд анатомо-фізіологічних особливостей. Головний мозок новонародженого має відносно більші розміри і масу. Маса його становить 10 % від маси тіла (приблизно г ), тоді як у дорослих – 2,5 % ( г). Маса головного мозку дитини до 9 місяців збільшується в 2 рази, в 3 роки – в 3 рази. У 9-10 років маса мозку наближається до маси головного мозку дорослого ( г) і подальше наростання іде до 15 років ( г). Розвиток окремих частин мозку відбувається нерівномірно. Лобні частини на момент народження відносно менші, розміри потиличної частки – відносно більші.

Співвідношення головного мозку до тіла

Мозочок розвинутий недостатньо, має довгасту форму і неглибокі борозни. Маса його – 5-6% маси головного мозку, диференціювання клітин не завершено. Кора мозочка диференціюється тільки до 9-11 міс. життя і тому координація рухів поліпшується тільки в цьому віці. Довгастий мозок є найбільш розвиненим на момент народження – саме тому у дитини добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення. За зовнішнім виглядом головний мозок дитини нагадує мозок дорослого, але мозкові звивини менш виражені і багатьох із них немає. По мірі розвитку борозни стають глибші, довші, гіллясті, ускладнюється рельєф всередині борозни. Розвиток борозд і звивин відмічається до 7 років. Мозкова тканина дуже багата на воду, легко розвиваються набряки. Сіра речовина погано диференційована від білої.

Спинний мозок Формування і розвиток відбувається швидше, ніж головного мозку. Тому він має більш закінчену будову і функціональну зрілість. Це зумовлює достатній розвиток спинно-мозкових рефлексів. У новонароджених маса спинного мозку – 2-6 г, в 10 міс. збільшується у 2 рази, в 3-5 років – в 3 рази. У новонароджених маса спинного мозку – 1% маси головного мозку, у дорослих – 2%. Спинний мозок новонародженого відносно довший, ніж у дорослого, оскільки закінчується на рівні нижнього краю 2-3 поперекового хребця. У товщину спинний мозок росте повільніше. У дитини краще розвинуті передні роги спинного мозку, в яких є значна кількість сірої речовини. Передні роги відповідальні за рухові навички, тому у дітей приорітетним є моторний розвиток дитини.

Периферичні нерви Периферичні нерви: мало мієлінізованих волокон (першими мієлінізуються аферентні волокна, потім еферентні); внутрішньочерепні нерви мієлінізуються до 3- місячного віку; більшість периферичних нервів мієлінізуються у віці до 3років, канатики білої речовини–до 4-7 років.

Аналізатори зоровий – до 2-3 місячного віку спостерігається фізіологічна світлобоязнь, фізіологічна далекозорість, більша широта акомодації; з 6 місячного віку дитина розрізняє кольори; слуховий – сприйняття звуків у новонароджених знижене, оскільки барабанна порожнина заповнена повітрям; з 2- місячного віку дитина диференціює звуки; з 7-8 міс життя відбувається координація слухового та зорового аналізаторів; нюховий – у новонароджених знижений поріг чутливості, сприймає тільки сильні запахи; починаючи з 4-місячного віку дитина диференціює декілька запахів; смаковий – у новонароджених ширше рецепторне поле і вищий поріг чутливості; з 3 міс життя дитина диференціює декілька смакових відчуттів; тонкі смакові відчуття вдосконалюються в молодшому шкільному віці.

Розвиток смаку Спийняття кольору та розвиток відчуття дотику

Чутливість: тактильна – визначається з 7-го місяця внутрішньоутробного періоду, краще розвинена на обличчі, підошвах, кистях; температурна – вищий поріг чутливості; дитина краще сприймає холод; больова – розвинена слабко; формується до 6-го дня після народження, має найбільший поріг; глибока (вібраційна, м'язово-суглобова чутливість, відчуття тиску, ваги) – формується до 2 років життя.

Вегетативна нервова система: обидва відділи функціонують з моменту народження; у крові новонароджених переважає норадреналін; з віком відбувається перехід від генералізованих вегетативних реакцій до локальних, спеціалізованих реакцій; з 3- до 7-місячного віку переважає парасимпатична нервова система.

У новонародженої дитини спостерігається ряд безумовних рефлексів, які зникають протягом першого року життя і їх можна розділити на 3 групи: Перша група це стійкі довічні автоматизми. До цієї групи належать рогівковий, конюнктивальний та сухожильні рефлекси кінцівок, а також надбрівний рефлекс. Друга група - безумовних рефлексів включає транзиторні рудиментарні рефлекси, які відображають умови рівня розвитку рухових аналізаторів і згодом зникають. Зокрема, до цієї групи рефлексів належать: а) оральні сегментарні автоматизми смоктальний, пошуковий, хоботковий та долонно-ротоголовний рефлекси. б) спинальні сегментарні автоматизми хапальний рефлекс, рефлекс Моро, рефлекси опори, повзання, автоматичної ходи, Галанта, Переса.

в) мієлоенцефальні, позотонічні рефлекси лабіринтний тонічний рефлекс, асиметричний шийний тонічний рефлекс та симетричний шийний тонічний рефлекс До третьої групи належать мезенцефальні установчі автоматизми, які зявляються і формуються не відразу після народження, а через деякий час. Зокрема, до цієї групи належать лабіринтні установчі рефлекси, прості та ланцюгові шийні і тулубові установчі рефлекси. Таким чином, дитина народжується з комплексом безумовних рефлексів, які мають велике значення для її подальшого нервово-психічного розвитку. В міру розвитку кори головного мозку ці безумовні рефлекси гальмуються, і на їх основі формуються численні умовні рефлекси.

Рефлекс Галанта - Смоктальний Хапальний Автоматизм Бауера Опори пошуковий рефлекс рефлекс Моро рефлекс Бабінського :