Насилля та булінг в родині та дитячому колективі

Очі ваші чисті, щирі В них видно наміри й думки Вони хоч чорні, сині, сірі Веселі бувають і навпаки.

Всі ми родом із дитинства, Все – і добре і погане – людина отримує в родині Насильством є будь-які дії однієї людини по відношенню до іншої, в результаті яких наноситься шкода фізичному або психічному здоровю. Діти говорять: Насилля - це Коли батьки тебе не розуміють… Коли почуваєш себе самотнім… Знищення душі… Шрам на все життя… Зверхність по відношенню до дітей…

Ми живемо у світі, однією з характерних ознак якого є насильство. Нині Україна потерпає від жорстокої економічної,соціальної, моральної кризи. Проте факти жорстокого поводження з дітьми, зневажання їхніх інтересів є надзвичайно актуальними у нашому суспільстві. Діти не знають своїх прав. Бояться попросити допомоги у разі виникнення прояву насильства. Насильство, за визначенням світової спільноти, не тільки робить людину залежною, а й принижує її гідність, завдає шкоди психічному і фізичному здоровю, стає серйозною перешкодою у подальшому житті.

ПРАВА ДИТИНИ «Право на свободу від фізичного та психічного насилля, визначається Конвенцією ООН про права дитини

Основні міжнародні документи з прав дитини: Конвенція ООН про права дитини (1989 р.) Декларація прав людини (1948р.) Декларація прав дитини (1959р.) Європейська конвенція про здійснення прав дитини (1996р.) Декларація про захист дітей та жінок у надзвичайних обставинах і під час збройних конфліктів (1974р.) Європейська конвенція про визнання виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (1980р.)

Українське законодавство про забезпечення основних прав дитини 1.Закон України Про охорону дитинства (2001р.) 2.Закон України Про молодіжні та дитячи громадські організації (1998р.) 3.Закон України Про освіту (1991р.) 4.Закон України Про дошкільну освіту 5.Закон України Про соціальну роботу з дітьми та молодью (2001р.) 6.Закон України Про державну допомогу сімям з дітьми (1992р.) 7.Закон України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам (2000р.) 8.Закон України Про органи та служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх (1995р.) 9.Закон України Про фізичну культуру і спорт (1993р.)

Нормативно-правові акти стосовно охорони прав дитини 1.Права дитини в Конституції України 2.Сімейний, цивільний, кримінальний, житловий Кодекси України 3.Права дитини у трудовому законодавстві 4.Закон України Про попередження насилства в сімї 5.Закон України Про Державну допомогу сімям з дітьми 6.Закон України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам

Всі діти мають право на: 1.Любов і піклування 2.На освіту 3.Медичну допомогу 4.Відпочинок і дозвілля 5.На свободу совісті, думки і віросповідання 6.Вільне спілкування 7.Повноцінне харчування 8.На турботу дітей, що не мають сімї 9.Особливу турботу про дітей-інвалідів 10.Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена 11.Жодна дитина не повинна бути обєктом сексуальної експлуатації 12.Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни

Види насильства фізичне (спроба вбивства, побиття, катування, завдання фізичних пошкоджень, жбурляння різними предметами); психологічне та емоційне (постійне стеження, погрози, залякування, шантаж, контроль життя та спілкування, ізоляція, заборона на спілкування); сексуальне (зґвалтування і сексуальні домагання – інколи в присутності інших людей, сексуальні образи, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом); економічне (фінансовий контроль і фінансові обмеження, заборона працювати і вчитися, свідоме руйнування та пошкодження майна, позбавлення можливості користуватися майном). булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей. Булінг також визначають як тривале фізичне чи психічне насильство з боку індивіда або групи у відношенні індивіда, який не здатний захистити себе.

Маленька дитина підлягає БУЛІНГУ, якщо: дитина скаржиться на головний біль або біль у животі без будь-якої причини; чіпляється за дорослого і проявляє плаксивість; зявляються незрозумілі травми; усамітнюється або впадає в стан депресії; розповідає про одну і ту саму дитину, яка робить їй різноманітні капості; має труднощі у концентрації уваги; уникає зорового контакту з однолітками та дорослими.

Причини насилля: Матеріальні труднощі; Наявність в сім'ї безробітного; Невирішена житлова проблема; Алкоголізм та пияцтво серед членів сім'ї; Наявність наркоманів в сім'ї; Неповна сім'я; Вітчим або мачуха в сім'ї; Дитина-інвалід або з проблемами зі здоров'ям; Небажана дитина; важка дитина; Зняття багатьох моральних заборон; Сімейні конфлікти; Самоствердження за рахунок слабких; Культ жорстокості, пропагований в суспільстві.

Форми насилля: 1. Залякування і погрози - навіювання страху криком, жестами, мімікою; загрози фізичного покарання міліцією, спецшколи, богом; прояв насильства над тваринами; загрози кинути дитину або відняти її, позбавити забезпечення та інше. 2. Ізоляція - постійний контроль за тим, що роблять жінка чи дитина, з ким дружать, зустрічаються, розмовляють; заборону на спілкування з близькими людьми, відвідування видовищних заходів та інше. 3. Фізичне покарання - побиття, ляпаси, катування, тягання за волосся, щипання та інше. 4. Емоційне (психічне) насильство - не тільки залякування, погрози, ізоляція, а й приниження почуття власної гідності і честі, словесні образи, грубість; навіювання думки, що дитина - найгірша, а жінка - погана мати або дружина, приниження в присутності інших людей ; постійна критика на адресу дитини чи жінки та інше.

Ознаки насилля: зникнення інтересу до навколишнього життя; наявність синців, подряпин; зменьшення спілкування; ігри наодинці; занедбаний зовнішній вигляд (брудне тіло, одяг); кіпкування однолітків над дитиною –жертвою.

Наслідки насилля: дитина вчиться - насильству; дитина стає – тривожною; має низьку самооцінку ; дитина не впевнена, що її в сім'ї люблять; Вік 6 міс. – 1,5 року: боязнь фізичного контакту з дорослими; постійна безпричинна настороженість; плаксивість, сумний вигляд; страх чи подавленість при спробі дорослих взяти її на руки. Вік до 6 місяців життя: малорухомість; байдужість до навколишнього світу; відсутність або слабка реакція на зовнішні стимули, рідка посмішка у віці 3-6 міс. Вік 1,5 – 3 роки: рідкі проявлення радості, плаксивість; реакція переляку на плач інших дітей; крайності в поведінці – від надмірної агресивності до байдужості. Вік 3 – 6 років: примирення з тим що сталось, відсутність опору; пасивна реакція на біль; надмірна поступливість; негативізм, агресивність; брехливість; жорстокість по відношенню до тварин