Географічно іслам виник і поширився приблизно там, де виникли та поширилися за кілька століть до нього іудаїзм та християнство, тому іслам запозичив багато ідей та положень цих релігій. Мешканці великих міст Західної Аравії завдяки діяльності іудейських та християнських проповідників були ознайомлені з ідеєю єдинобожжя головної в новій релігії, що відрізняла її від традиційних язичницьких культів. Згідно з переказами, Мухаммед вперше виступив із проповіддю нової релігії у своєму рідному місті Мекка. Але тут він не здобув визнання. Рід, вихідцем з якого був новоявлений пророк, не користувався особливим впливом у місцевій громаді. Тривалий час населення Мекки залишало поза увагою його проповіді. Байдуже до них поставилися і бедуїни жителі пустель, які не бажали відмовлятися від традиційних язичницьких культів. У своїх проповідях Мухаммед засуджував язичників та їхніх богів, котрим поклонялися мекканці, й утверджував єдиного Бога: "Немає Бога, окрім Аллаха". А себе Мухаммед називав посланцем Бога : його Пророком. Але ця теза не була сприйнята знаттю.

У своїх проповідях Мухаммед схвалював хороші вчинки, за які людина матиме нагороду у потойбічному світі. Крім цього, він засуджував купців і лихварів, які обдурюють своїх покупців. Подібні заклики не змогли кон­ солідувати соціальний рух низів. Усі ці обставини призвели до законо­мірного наслідку: проповіді Мухаммеда в рідному місті, незважаючи на всі його намагання, успіху не мали. Проти нього виступили верхівка курей-шитів і навіть деякі члени його сім'ї. Йому довелося втекти з Мекки в Ясріб (давня назва Медини). Мухаммед закликав послідовників нової віри боротися з тими, хто не бажав сповідувати іслам. І хоча в цих проповідях безпосередньо не йшлося про мекканців, для жителів Медини такий заклик мав досить однозначний зміст. Іслам, таким чином, на першому етапі свого поширення став ідеоло­гічним виявом ставлення мединців до економічно сильніших суперників з Мекки. У своєму вченні Пророк виступив провісником нової спільноти людей, що засновується не на кровній спорідненості, а на єдиній вірі. Так, внаслідок конкретних історичних умов, що існували в Аравії на момент зародження нової релігії, формувалося ставлення ісламу до інших культів: терпимість до іудеїв та християн і непримиренність до язичників і безбожників.

Дякую за увагу!