Володимир Миколайович Сосюра ( )

Володимир Сосюра Володимир Сосюра український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та інш.

Біографія Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве. Мати із Кам'яного Броду (Луганськ). Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Батько, за словами самого поета, мав французьке коріння. Мати поета Антоніна Дмитрівна Локотош (за походженням сербка) колишня робітниця Луганського патронного заводу, займалася переважно хатнім господарством.

Ранній період літературної творчості Перший вірш (російською мовою) надрукував В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Цій темі Сосюра присвятив і багато інших творів, в яких органічно поєднується інтимне з громадським і загально-людським: збірка «Місто» (1924), «Сніги» (1925), «Золоті шуліки» (1927) і низка інших. 21 липня 1921 року в Харкові відбулися перші збори молодих українських письменників, на зборах читали свої твори В. Сосюра, Степовий, Грицько, Г. Журба, М. Йогансен.Уже в перших збірках Сосюра виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби.

Пізня творчість На початку 30-их років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з На тлі голодної смерті мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури за постишевщини це довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-их роках Сосюра, поруч з будівничою тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші Сосюра воєнний кореспондент. З того часу збірки: «Під гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943) та інші. З повоєнних збірок визначніші: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960). Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця». (1924). віршований роман «Тарас Трясило» (1926).

Особисте життя Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі. Вперше одружився в 1922 році. Його перша дружина Віра Каперівна Берзіна, колишній політрук червоноармійського ескадрону, студентка, як і він сам, у повоєнному Харкові. Їй він присвятив поему «Робфаківка». Причиною розлучення стали шовіністичні погляди дружини: Ми з тобою зійшлися в маю, ще не знав я, що значить ідея. Ти й тоді Україну мою не любила, сміялася з неї. Від першого шлюбу в нього було двоє синів Олег і Микола. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Та коли через п'ять років Марія Гаврилівна повертається, вони ще раз беруть шлюб.

Останні роки життя У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 р. За таких обставин, незважаючи на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення Сосюри були значно нижчі від його можливостей. Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929–1930), «Твори в 3 томах» (1957–1958), «Твори в 10 томах» (1970–1972). У 1937–1957 рр. мешкав у Києві в будинку письменників Роліт, з 1957 р. в будинку на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому встановлено пам'ятну дошку. Помер 8 січня 1965 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі (надгробний пам'ятник граніт; скульптор О. О. Банников; встановлений у 1968 році).

Романи Третя Рота ( ; 1942; осінь 1959 весна 1960) Червоногвардієць ( ; віршований роман)

Вірші Білі акації будуть цвісти Васильки Весняний сад Вода десь точить білий камінь Ганна Іванівна Гей, рум'яні мої небокраї Дніпрельстан До брата Іще не скресла крига на Дніпрі Зима Коли потяг у даль загуркоче (аудіофайл, голос В. Сосюри) Коли світало Люблю весну, та хто її не любить Любіть Україну (1944) Літо Марії Осінь Солов'їні далі Степ Так ніхто не кохав Третя рота (Павлу Безпощадному) Учитель Хлопчик Хто в рідному краї тепло здобуває Шахти, терикони Я пам'ятаю Як я люблю тебе, мій краю вугляний

Поеми 1917 рік (1921) Віра (1923) Вітчизна (1949) Володька (лютий 1943) Вчителька (1928– 1929) Галичанка (1931) ДПУ Заводянка (1927) Залізниця (1923– 1924; епопея з п'яти поем) Мазепа Махно Минуле (1930) Оксана (1922) Розгром Розстріляне безсмертя (1960) Студентка (1947)

Вшанування пам'яті На батьківщині поета у м. Сіверську працює меморіальний музей. Пам'ятник Володимиру Сосюрі (Лисичанськ) 100-річчю від дня народження Володимира Сосюри присвячена Пам'ятна монета НБУ номіналом у 2 гривні. У 1998 р. випущена марка України із зображенням Володимира Сосюри. Життю і творчої діяльності В. Сосюри присвячені: документальний фільм «Володимир Сосюра» (1971, реж. В. Кіслов), відеострічка «Володимир Сосюра» (1993), а також документальний фільм «Так ніхто не кохав» (2008, част. 1, 2) з телевізійного циклу «Гра долі» (реж. В. Образ, студія ВІАТЕЛ).

Любіть Україну ! Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну Косу її, вічно живу і нову, І мову її соловїну