Шляхи формування національної свідомості здобувачів освіти Пересада Р.В., класний керівник 7-Б класу, вчитель англійської мови опорного закладу Барвінківська ЗОШ I-III ступенів 1 Барвінківської районної ради Харківської області

Головна мета національно-патріотичного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Патріотизм (від латинського patria – країна, вітчизна, батьківщина) – це любов і відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Історичне джерело патріотизму – це формування звязків з рідною землею, рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.

Основні форми патріотичного виховання здобувачів освіти: інформаційно-масові: дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, створення книг, альманахів тощо; діяльнісно-практичні: творчі групи, екскурсії, свята, ігри-драматизації, огляди-конкурси; інтегративні: шкільні клуби, фестивалі, гуртки; індивідуальні: доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота; наочні: шкільні музеї та музейні кімнати, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди, експозиції про подвиги героїв.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистих рис громадян України, які включають у себе національну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Національне виховання - формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативою. Національне виховання – це виховання дітей на культурно- історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичках і обрядах, багатовікових виховних традиціях, духовності. Національна система виховання – це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, що спрямована на організацію життєвої діяльності підростаючих поколінь, виховання їх у дусі природно- історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.

Національна самосвідомість включає особисту ідентифікацію із своєю нацією, віру в її духовні сили та майбутнє, волю до праці на користь народу, вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку, систему вчинків, які мотивуються любовю, вірою, волею, осмисленням відповідальністю перед своєю нацією. В основі роботи з прищеплення національної свідомості лежать принципи національного виховання: Народність – єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу. Прищеплення шанобливого становлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етичної обрядованості всіх народів, що населяють Україну. Природовідповідність виховання врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особистостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей. Культуровідповідність виховання органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними і побутовими традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь. Етнізація виховного процесу – наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Головним завданням класного керівника вважаю виховання громадянина України, патріота своєї держави, який зможе успішно самореалізовуватися в соціумі як особистість, професіонал, носій культури Вектор діяльності класного керівника: «Формування національної свідомості й патріотизму засобами національно- патріотичного виховання та шляхом використання проектних технологій у виховній діяльності класного керівника»

Цілі виховної діяльності: виховання учня як члена суспільства, патріота України, який усвідомлює спільність власної долі з долею Батьківщини; формування особистості на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху. Головні задачі виховної роботи у класі: виховання почуття любові до Вітчизни, поваги та гордості до рідного краю, народу, мови; формування відчуття себе громадянином України, шанування державних символів, Конституції України; виховання повноцінної цілісної індивідуальності, формування національної гідності, самосвідомості і честі кожного учня; прилучання учнів до скарбниці української культури на основі традицій, звичаїв, обрядів та свят українського народу; стимулювання зацікавленості до розвитку творчих, інтелектуальних та фізичних можливостей та здібностей у кожній дитині; сприяння формуванню особистості з розвиненою потребою у самореалізації та самовдосконаленні, з почуттям відповідальності за долю України; створення класного колективу як виховного середовища, що забезпечує соціалізацію кожного учня

Форми та методи виховної роботи Активні та групові форми: години спілкування, класні збори, конкурси, групові справи, добродійні акції, операція-рейд, козацькі забави, спортивні змагання, диспути, моніторингові практикуми, інтелектуальні ігри (шкільна команда «знавців» Брейн-рингу), тренінги, «мозковий штурм».

Форми та методи виховної роботи Індивідуальні форми: бесіди, відверті розмови, консультації, зустрічі з батьками при розвязуванні важких життєвих ситуацій, спільні бесіди з вчителями - предметниками

Форми та методи виховної роботи Колективні форми: *екскурсії у музеї, історичні місця, *суспільно вагомі проекти ( зустрічі з воїнами АТО, воїнами-інтернаціоналістами); *професійно-орієнтовні зустрічі з працівниками ВУЗів України; *участь у роботі учнівського самоврядування класу та школи; *художньо-естетична діяльність (конкурси фотографій та малюнків); *класні збори, добродійні акції, козацькі розваги; *інтелектуальні ігри; *колективна творча справа (проект, випуск газети, свято-презентація, усний журнал та інше); *колективний похід, трудовий десант; * участь у Всеукраїнських, шкільних та районних конкурсах, класних та загальношкільних святах, спортивних змаганнях.

Робота з батьками *допомагає у вихованні державницького світогляду здобувачів освіти. * Форми роботи з батьками класу: Традиційні: Батьківські збори Класні і загальношкільні конференції Індивідуальні консультації Відвідування вдома Нетрадиційні: Педагогічний Університет для батьків Батьківські тренінги Дискусії Психологічні розминки Круглі столи

Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важливе й відповідальне завдання вчителя Для вирішення даного завдання я виділила для себе наступні напрями: вивчення родин здобувачів освіти; педагогічна освіта батьків; забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі; педагогічне управління діяльністю батьківського комітету класу; індивідуальна робота з батьками; інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку вихованців.

Якщо буде світло в душі, буде краса в людині Якщо є краса в людині, буде гармонія в домі Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації, Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.