Облік операцій на рахунках в банках та операцій з іншими грошовими коштами Питання 1. Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках 2. Форми безготівкових розрахунків 3. Документальне оформлення операцій на рахунках в банках. 4. Аналітичний та синтетичний облік операцій на рахунках в банках 5. Особливості обліку грошових коштів в іноземній валюті

Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунку в банках Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках, про які мова йшла в п. 11.1, виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам- підприємствам. Банк, в якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність", називається обслуговуючим. При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також розрахунки можуть проводитись розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, акредитив). Форма розрахунку вказується під час укладання договорів. Види банківських розрахунків наведено на рис.

Для відкриття і обслуговування банківського рахунку укладається договір, в якому зазначаються умови кредитування, права і обов'язки сторін. Суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Чеком є цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачу. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.

При розрахунках грошовими чеками власник рахунку (чекодавець) дає письмове розпорядження платнику (банку, який видав грошові чеки) сплатити певну суму, зазначену в чеку, утримувачу коштів (чекодержателю). Для цього підприємство в установі банку придбає чекові книжки, строк дії яких один рік.

Для розрахунків розрахунковими чеками певна сума коштів вноситься на особливий рахунок - рахунок лімітованої чекової книжки. У межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам. Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка установі банку в якому він має відкритий рахунок, сплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів з його рахунку.

Форми безготівкових розрахунків Підприємства використовують (залежно від форми розрахункового документа) такі форми безготівкових розрахунків:

платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; чеки; акредитиви; векселі; інкасові доручення (розпорядження).

Платіжне доручення це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно- матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникнення кредиторської заборгованості у покупців.

Механізм здійснення розрахунків платіжними дорученнями

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою

1 постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги); 2 постачальник виставляє рахунок- фактуру за продукцію; 3 покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення; 4 банк покупця списує з його рахунка кошти;

5 банк покупця повідомляє покупця власника рахунка про списання коштів; 6 банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника;

Документальне оформлення операцій на рахунках в банках

Операції на рахунках в банку виконуються за такими розрахунковими документами: Платіжне доручення – це є розпорядження підприємства обслуговуючому банку перерахувати визначену суму на рахунок іншого підприємства, оформлене на спеціальному бланку. Вони приймаються банком до виконання при наявності коштів на рахунку підприємства. Приймаються заповнені на друкарській машині чи на компютері без помилок. Необхідні для сплати за відвантажену продукцію, товари, надані послуги; попередня оплата; сплата податків. Платіжна вимога – доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника ) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції; та нижньої – доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначеної суми.

Грошовий чек – є наказом банку про видачу з поточного рахунку підприємства вказаної суми коштів. Він складається з двох частин чеку і корінці чеку, який залишається в чековій книжці і є підставою для оприбуткування коштів в касі підприємства. В якому заповнюється дата і сума готівки яку необхідно зняти з рахунку, вказується прізвище І.П. особи яка уповноважена отримувати кошти, сума прописом і цілі на які видаються кошти. Потім зазначення документу який засвідчує особу, яка отримує кошти, також проставляється І і ІІ підписи та печатка підприємства. Альтернатива грошовому чеку на сьогодні є корпоративна карта підприємства. Акредитив – це форма розрахунків при якій банк за дорученням свого клієнта зобовязаний виконати платіж третій особі.

Розрахункові чеки – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку установі банку яка веде його рахунок сплатити зазначену суму коштів. Всі послуги банку платні, банку щомісячно нараховує встановлений договором відсоток за розрахунково-касове обслуговування. Підприємство періодично (щоденно чи встановлені банком строки) отримує від банку виписки з поточного рахунку в банку, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. Виписка банку – це документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на рахунку. Вона повинна містити дату, номер документа, короткий зміст операції і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду. Виписка відображається в дзеркальному відображенні.

Облік грошових коштів на рахунках банку ведеться на синтетичному рахунку 31 Рахунки в банках, записи на якому здійснюються на підставі виписок банку. Це рахунок активний. Операції по надходженню і витрачанню коштів на рахунку в банку реєструються в журналі- ордері 2. Аналітичний облік грошових коштів на рахунку в банку ведеться за виписками банку з відокремленням кожного рахунку. По дебету – відображається надходження грошових коштів на рахунок підприємства. По кредиту – виплата грошових коштів з рахунку в банку. Сальдо кінцеве –залишок коштів на рахунку. Рахунок 31 має два субрахунки 311 Поточні рахунки в національній валюті 312 Поточні рахунки в іноземній валюті

Аналітичний та синтетичний облік операцій на рахунках в банках

Банк реєструє всі проведені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку у спеціальній виписці з особового рахунку. Виписка банку – це дублікат записів на особовому рахунку підприємства. До виписка банку обовязково прикладаються виправдні документи на проведені операції. Основні реквізити виписки: дата виписки, номер поточного рахунку власника, залишки коштів на початок операційного дня (вхідне сальдо) і на кінець (кінцеве сальдо), суми записів по дебету і кредиту рахунку.

При надходженні виписки банку бухгалтер повинен її опрацювати: 1) виписка нумерується, перевіряється наявність виправдовуючих документів на списання та зарахування коштів, а також відповідність сум у виписці сумам у прикладених документах; 2) записи в виписці котируються. Оскільки виписка банку є документом банку, зарахування коштів на поточний рахунок у виписці буде відображатися по кредиту, а списання – по дебету (тому що для банка рахунок підприємства є пасивним). Виписка з особового рахунку – реєстр аналітичного обліку, вона є підставою для записів на активному синтетичному рахунку 31 «Рахунки в банках». По дебету цього рахунку – відображають зарахування коштів, по кредиту – перерахування коштів. Дебетове сальдо показує залишок грошей на рахунку на певну дату, воно повинно співпадати із залишком у виписці банку на цю дату.

Приклад кореспонденції рахунків: 1. Зарахована на поточний рахунок довгострокова позика: Д-т 31 К-т50; Перераховано до бюджету суми податків: Д-т641 К-т 311 Синтетичний облік операцій на поточному рахунку при журнальній формі обліку ведуть у журналі 1 (по кредиту рахунку 31) та у відомості 1.2. (по дебету рахунку 31).

Особливості обліку грошових коштів в іноземній валюті

Відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій в іноземній валюті здійснюється у грошовій одиниці, яка діє на території України, в сумах, що визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом Національного банку України на дату виписки розрахунково-грошового документа.

Залишки коштів підприємств, організацій на валютних рахунках, у касі, інші кошти (включаючи грошові документи), цінні папери, дебіторська заборгованість в іноземній валюті відображаються у звітності у грошовій одиниці, що діє в Україні, в сумах, визначених за офіційним курсом Національного банку України на останнє число звітного періоду. Одночасно вказані записи здійснюються у валюті розрахунків і платежів (по кожній іноземній валюті).

Облік операцій на валютному рахунку Бухгалтерський облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті», аналітичний облік операцій на якому організується по кожному з відкритих у банках рахунків для збереження коштів в іноземній валюті, а також на окремих субрахунках рахунка «Каса», «Розрахунки з підзвітними особами». Записи на рахунках «Поточні рахунки в іноземній валюті», «Каса» і «Розрахунки з підзвітними особами» проводяться на підставі виписок банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті.

. На кожному із рахунків в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної валюти за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом (курсова різниця) та визначення в українській валюті. Залишки грошових коштів підприємства на валютному рахунку відображаються в національній валюті України в сумах, визначених за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення операції в іноземній валюті, а при складанні звітностіна останнє число звітного періоду. Одночасно операції в іноземній валюті відображаються у валюті розрахунків і платежів. Аналітичний облік коштів на валютному рахунку ведеться по кожному із відкритих у банках рахунків іноземних валют. Бухгалтерський облік іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємствами на рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті».

. Різниця між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчисленій виходячи з курсу Національного банку України на дату проведення розрахунків або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, та оцінкою в українській валюті цих активів і пасивів виходячи з курсу Національного банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді, або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній період для цілей бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею. Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність. Курсові різниці підприємствами і організаціями відображаються окремо на рахунку «Інші операційні доходи».

Облік іноземної валюти в касі, у підзвітних осіб та боргових вимог (дебіторів) і зобов'язань (кредиторів) Іноземна валюта в касі підприємства відображається у бухгалтерському обліку як у номінальних величинах валюти, так і у грошовій одиниці, яка діє на території України гривнях. До каси іноземна валюта може надходити з валютного рахунку у банку, від покупців в оплату проданого товару (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством, від підзвітних осіб як залишок не використаного авансу. З каси валюта може вноситись до банку на валютний рахунок, видаватись у підзвіт для покриття витрат на відродження за кордон або, у випадках, дозволених законодавством, стороннім організаціям в оплату їх продукції (послуг). Оцінка операції по надходженню (вибуттю) валюти здійснюється за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на дату оприбуткування (видатку) валюти. Документальне оформлення обліку цих операцій аналогічне обліку української валюти в касі. Для кожного найменування іноземної валюти відкривається окрема касова книга.

. Аналітичний облік руху іноземної валюти в касі підприємства здійснюється по кожному найменуванню валюти (долари США, марки Німеччини, рублі РФ тощо). Синтетичний облік ведеться по рахунку «Каса» в розрізі субрахунків, відкритих по найменуваннях іноземної валюти. Відхилення, які пов'язані зі зміною курсу іноземної валюти, відображаються на рахунку в кореспонденції з рахунком «Фінансові результати». Оформити курсові відхилення можна бухгалтерськими довідками. Видача іноземної валюти в підзвіт працівникам підприємства здійснюється переважно для покриття витрат на закордонне відрядження. Заборгованість працівника враховується у валюті, яку було йому видано та у гривнях за офіційним курсом Національного банку України. Аналітичний облік валютної заборгованості підзвітних осіб аналогічний обліку розрахунків з підзвітними особами в національній валюті. На підставі авансових звітів підзвітної особи з прикладеними до них документами погашається її валютна заборгованість підприємству і визначається сальдо розрахунків за цими операціями. При цьому, якщо видана вільно конвертована валюта обмінювалася в країні відрядження на місцеву валюту і останньою робилися необхідні виплати, то витрати переводяться у видану в підзвіт валюту за крос-курсом, який склався між цими валютами виходячи з офіційного курсу НБУ на дату складання звіту.

. Наприклад, відряджений до Італії отримав 400 доларів США. У Італії їх обміняно на італійські ліри. До авансового звіту прикладено документів на витрачання 1600 лір. На дату складання авансового звіту офіційний курс НБУ становив за 100 дол. США 191 грн., за 100 італ. лір - 10,53 грн. Витрати по відрядженню, таким чином, становитимуть 168,48 грн. (1600 х 10,53 / 100), а з підзвіту буде списано 88,21 дол. США (168,48/ 191 х 100). Облік дебіторської заборгованості в іноземній валюті за побудовою аналогічний обліку заборгованості у національній валюті. Сума боргу відображається у валюті, якою повинен розрахуватися дебітор та у національній валюті шляхом перерахунку суми заборгованості за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв на дату її виникнення (балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду (кварталу). У разі, коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Дякую за увагу