Підготувала учениця 8-В класу Колядинська Анна

Опіки ураження шкіри та тканин організму під дією високих температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного короткохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури.

Залежно від глибини ураження термічні опіки поділяють на легкі (І ступеня), середньої тяжкості (II ступеня), тяжкі (III ступеня) і вкрай тяжкі (IV ступеня).

Опіки І ступеня характеризуються почервонінням шкіри у місці опіку. При дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль. Опіки II ступеня характеризуються не тільки почервонінням шкіри, а й появою пухирців, заповнених прозорою рідиною, тривалим ниючим болем. Опіки III ступеня характеризуються сильним болем. Поверхня обпеченої шкіри вкривається пухирцями, вона втрачає життєздатність. Окремі місця шкіри обвуглені, але глибокі тканини функціонують. Опіки IV ступеня характеризуються обвугленням глибоких тканин, повною втратою ними життєздатності.

Надаючи допомогу, насамперед треба погасити одяг, що горить, ні в якому разі не допускати, щоб потерпілий при цьому бігав, бо повітря ще сильніше роздмухує полум'я. Найкраще накинути на нього пальто або куртку. Якщо це неможливо, повалити на землю і намагатися збити полум'я перекочуванням по землі. Потім обпечену частину тіла звільнити від одягу, обрізаючи його. Одяг, що приклеївся до шкіри, залишають. Неприпустимо торкатися обпеченої поверхні руками,протикати пухирці, заповнені рідиною, оскільки це може призвести до інфікування рани. Не можна змащувати сильний опік жиром та іншими речовинами. Після звільнення від одягу на уражені місця слід накласти стерильні пов'язки. Якщо травмовано більшу частину тіла, потерпілого найкраще обгорнути чистим простирадлом. У всіх випадках потрібні знеболювальні заходи, напування підсоленою водою.

Хімічні опіки виникають у разі дії на шкіру концентрованих кислот (сульфатної, хлоридної, нітратної, карболової тощо), лугів (їдких калі, натру, концентрованих розчинів аміаку, негашеного вапна), фосфору, деяких солей (нітрату аргентуму, хлориду цинку та ін.). Хімічні опіки небезпечні ще й тим, що спричинюють загальне отруєння організму. їх ознаки: сип, пухирці, локальний біль без видимих ушкоджень, головний біль, утруднене дихання. Вони можуть проявлятися як відразу, так і через деякий час.

У разі опіків концентрованими кислотами (крім сульфатної) на поверхню опіку ллють холодну воду або розчин соди (1 чайна ложка на склянку води) протягом 1015 хв. На опіки, спричинені лужними розчинами, також ллють воду і обробляють 2 % -вим розчином оцту чи лимонного соку. Потім накладають пов'язку. Під час опіків білим фосфором уражену частину тіла занурюють у воду і там зчищають фосфор. Маніпуляції на повітрі неможливі, оскільки фосфор може спалахнути. Уражену поверхню обробляють 5 % -вим розчином мідного купоросу (сульфату купрумуІІ) та закривають чистою сухою пов'язкою. Такі опіки не можна змащувати жиром чи мазями, оскільки це сприяє всмоктуванню фосфору в тканини, а фосфор надзвичайно отруйна речовина. У разі опіків негашеним вапном місце ураження слід змастити жиром, а рану закрити пов'язкою. Водою змивати не- гашене вапно неприпустимо. Обпечені очі промивають водою (крім опіків вапном) або молоком, після чого накладають пов'язку і доставляють потерпілого у лікарню. Опіки променевою енергією сонця, тобто ультрафіолетовим випромінюванням, спричинюють почервоніння шкіри, високу температуру, нудоту, блювання, головний біль. У цих випадках слід накласти на обпечену ділянку холодний компрес, постійно його змінюючи. Можна використати для компресів кисломолочні продукти (сметану, кефір) чи просто холодне молоко. Для зняття болю потерпілому варто дати аспірин чи парацетамол.

Найчастішими причинами опіків бувають гарячі рідини, пара та полум'я. Термічне пошкодження (коагуляція білка і загибель клітин) починається уже під дією температури 44 °С і темп його подвоюється зі збільшенням температури на кожен градус від 44 до 51 °С.

Електричні опіки виникають під дією технічного, побутового чи атмосферного (блискавка) струму. Місцевий опік хоча й буває іноді глибоким, навіть з відшаруванням частини органачи тканини, але загрозу для життя потерпілого становить загальна дія струму на організм, нервову та серцево- судинну системи.

Сонячні опіки шкіри, які виникають внаслідок дії сонячного випромінювання

Лікування опіків полягає у наданні першої допомоги на місці пригоди, в боротьбі з ускладненнями (шок та ін), первинної обробки опікової поверхні, місцевому та загальному лікуванні. Перша допомога повинна забезпечити припинення дії травмуючого агента, профілактику шоку, інфікування опікової поверхні та евакуацію потерпілого в лікувальну установу. Після припинення впливу високої температури (винесення з вогню, видалення гарячих предметів та ін) з постраждалих ділянок тіла хворого знімають або, що менш травматично, зрізають одяг і на обпалені поверхні накладають асептичну пов'язку. При сильних болях під шкіру і внутрішньовенно вводять 2 мл 1% розчину морфіну або омнопону, після чого хворого негайно направляють до лікувального закладу. У стаціонарі вживають термінових заходів з ліквідації шоку, вводять протиправцеву сироватку і проводять первинну обробку поверхні опіку. Один із способів її полягає в тому, що в теплій (температура 25 "С) операційній чи чистої перев'язочної при знеболюванні (наркоз чи місцева анестезія) стерильними марлевими кульками, змоченими ефіром або 0,5% розчином нашатирного спирту, ретельно обмивають уражену поверхню і навколишнє шкіру; відшаруванням епідермісу і чужорідні тіла повністю видаляють. Поверхня опіку висушують стерильними серветками і протирають спиртом, після чого накладають стерильну пов'язку з синтоміциновою емульсією, стерильним вазеліновим олією зі спиртом, розчином фурациліну або поміщають хворого під каркас зі стерильних простирадл при відкритому методі лікування.

1) закриті 2) відкриті 3) змішані 4) оперативні. Вибір методу лікування визначається вагою опіку, часом, що пройшов з моменту травми, характером первинної обробки і обстановкою, в якій буде проводитися лікування. При закритому методі лікування на поверхню опіку накладають пов'язки з різними речовинами (протиопікові мазі, емульсія синтоміцину, диоксидинова мазь і ін.)