В умовах панування тоталітарного режиму українській культурі випало самоздійснюватися під впливом не стільки науки, скільки політики. Радянська влада закріпила в суспільній практиці пріоритети за матеріальною, виробничою сферою, відсунувши на другий план нематеріальну сферу.

Українське кіно часів Другої світової війни було підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби.В цей час були зняті і справжні кіношедеври. До них можна віднести фільм «Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайною художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села.

У часи політичної відлиги другої половини 1950-х - поч. 60-х рр. стрімко зростає українська кінопродукція. Зявляються фільми, які досі користуються великим глядацьким успіхом: Весна на Зарічній вулиці (1956, режисери М.Хуцієв і Ф.Миронер), За двома зайцями (1961, режисер В.Іванов).

У робоче селище приїжджає випускниця педагогічного інституту Тетяна Сергіївна Левченко, щоб викладати російську мову і літературу. В її класі появляється хлопець Саша Савченко, з яким вона познайомилася трохи раніше,по дорозі з вокзалу. Саша - відома людина на заводі, він - сталевар, ударник праці. З початку фільму виникає кілька любовних трикутників, центральною темою яких стає любов Саші до його вчительки. У фільмі показано побут, традиції, поведінка післявоєнної, що виросла без батьків.

Українське поетичне кіно Український кінематограф х років представлений іменами світової ваги: режисери Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко; актори: Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка.

Параджанов Сергій Йосипович ( рр.) вірменський і український кінорежисер, народни й артист УРСР,лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка. Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.

Після презентації у київському кінотеатрі «Україна» фільму «Тіні забутих предків» у вересні 1965 року з різкою критикою серед інтелігенції, які відбулися влітку цього ж року, виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Після цього реакція властей була блискавичною Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педагогічного інституту, Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури УРСР, де він був аспірантом.

За перебудови створюється багато фільмів, присвячених гострій соціальній проблематиці. Аж у 90-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу