Виконала Студентка 424 групи Семчук Лідія туарег мурсі фульбе догон масаїтва хаус зулус бушмен

Колоніальний розподіл Африки, 1904 р. На початку ХХ ст. – 2 незалежні держави: Ефіопія, Ліберія Ліберія Ефіопія (Фр.) (Брит.) (Фр.) (Ісп.) (Порт.)

* Рік Африки рік 1960 був названий так, адже став переломним для всього Африканського континенту: незалежність отримало 17 колоній.1960

* У містах спалахували страйки, в селах - селянські повстання. Прийнято вважати, що колоніальні режими в Африці повалені шляхом неозброєний боротьби. Це в основному вірно, але не слід забувати, що народи Кенії і Камеруну в 1950-х рр.. вели довгу збройну боротьбу, а нерідко кров лилася і в інших африканських країнах. Перемоги африканських народів над колоніалізмом в цілому і розпад колоніальних імперій в Африці могли відбутися лише в тій обстановці, яка склалася на світовій арені до середини 1950-х рр.., В обстановці зміцнення соціалістичних країн, ослаблення імперіалізму і перемог національно-визвольних революцій в Азії.

1960 р. – Рік Африки: незалежність 17 країн. Деколонізація з 50-х років ХХ ст. Єгипет ПАР Лівія Судан Марокко Туніс Гвінея Гана Маври- танія Малі Нігер ЧадСенегал ЦАІ Верхня Вольта Нігерія Каме- рун Габон Конго Заїр (Демократ. Респ. Конго) Сомалі Мадагаскар Того Бенін Берег Слонової Кістки (Кот- Д'Івуар) Алжир Кенія Танзанія Замбія Уганда Малаві Сьерра- Леоне Ангола Ботс- вана Зімба- бве Мозамбік Маврикій Західна Сахара Сейшельські Острови Гвінея- Бісау Намібія Ерітрея

В період з 1961р. по 1963р. – ще 9 країн. Ці нові незалежні держави одразу переформувалися не лише за субрегіональною ознакою, а й за баченням подальших шляхів розвитку континенту. Організація Африканської Єдності міжнародна організація африканських держав, створена для подолання колоніалізму на континенті та сприяння внутрішнього і міжнародного співробітництва. Створена у 1963 році на конференції голів урядів держав, що звільнилися. Діяльність ОАЄ поділяється на чотири напрямками: Боротьба з расовою дискримінацією та колоніалізмом у всіх його проявах; Мирне вирішення суперечок між африканськими країнами; Утвердження держав Африки на міжнародній арені; Сприяння економічному, культурному і соціальному співробітництву.

* Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка або ПАР країна, розташована на південному краї Африки з 2798 км береговою лінією[на Індійському та Атлантичному океанах. Південно-Африканська Республіка пройшла шлях розвитку значно відмінний від інших африканських націй, який в перш за все виникає через такі два факти: імміграція з Європи, котра досягла рівня, якого не було в інших африканських державах і рівень багатства країни на мінеральні ресурси. В результаті чого, Південно-Африканська Республіка дуже розрізнена нація в расовому аспекті. Расова боротьба між білою меншістю і чорною більшістю відігравала велику роль в історії держави і її політиці, і досягла свого апогею в апартеїді, який був впроваджений в 1948 Національною Партією.

Африканський Національни Конгрес Африкáнський Націонáльний Конгрéс (АНК) політичне об'єднання чорношкірого населення ПАР. Була заснована 8 січня 1912 року в місті Блумфонтейн (ПАР). Основна мета організації захист прав чорношкірої більшості. Президент Нельсон Мандела. Керівництво АНК, Нельсон Мандела на початку 1960-х років провели велику низку терорестичних актів проти цивільного населення ЮАР. За підготовку більш 200 терактів Нельсон Мандела та ряд його соратників в 1964 році були засуджені судом в Преторії до довічного ув'язнення. З серпня 1994 р. стала правлячою партією ПАР.

Нельсон Мандела (нар. 1918) південноафриканський політик і юрист, президент Південно-Африканської республіки (з 1994 по 1999). Як організатор АНК був ув'язнений в 1964 р., де став символом руху проти апартеїду. У лютому 1990 р. був звільнений, заборона на діяльність АНК була знята, він почав вести переговори з урядом про багаторасове майбутнє ПАР. У травні 1994 р. був обраний президентом, після того як АНК отримав 63% голосів. Лауреат Нобелівської премії миру 1993 р.