ПОНЯТТЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИДИ КРЕДИТУ Підготував: студент 6-го курсу юридичного факультету групи Ю17ДМ2 Сіваненко Олексій Київ 2018

1. ПОНЯТТЯ КРЕДИТУ Креди́т кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на визначений строк та під відсоток. Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики. Кредит це позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція це договір щодо надання кредиту, який супроводиться записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

2. ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється у його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє зі зовнішнім середовищем, з іншими ( не кредитними ) процесами в економіці та соціальній сфері й помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції. Перерозподільна функція переміщення ресурсів між її окремими суб ' єктами, секторами на засадах повернення. Перерозподільна функція полягає у тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені та передані у власність економічним суб ' єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб ' єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Контрольна функція кредиту забезпечує контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб ' єктів кредитної угоди. Проте наявність такої функції кредиту багато хто заперечує, посилаючись на те, що контроль властивий не тільки кредитним відносинам, а й багатьом іншим фінансовим, страховим, торговельним тощо, тобто він не є суто родовою ознакою кредиту. Заслуговує на увагу ще одна функція кредиту, сформульована А. Гальчинським, функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягав у трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух та платність кредиту. Будь - яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу. Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту та закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТІВ Класифікація державних кредитів 1. За правовим оформленням : державні кредити, які надаються на основі угод ( кредити урядів, міжнародних і фінансових організацій ); кредити, забезпечені випуском цінних паперів ( облігаціями, казначейськими зобов ' язаннями ). 2. За характером використання цінних паперів : ринкові позики ; неринкові позики ; спеціальні позики.

3. Залежно від строку погашення : короткострокові кредити ( до 1 року ); середньострокові кредити ( до 5 років ); довгострокові кредити ( понад 5 років ). 4. За методом розміщення : добровільні державні кредити ; примусові державні кредити. 5. Залежно від розміщення позик : внутрішні мобілізуються на внутрішньому ринку ; зовнішні позики надходять від інших країн. 6. За правом емісії : державні позики ; місцеві позики.

4. ОБМЕЖЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ КРЕДИТУВАННЯ Кредитні обмеження – адміністративні або законодавчі заходи центральних банків щодо забезпечення умов кредиту. Кредитні обмеження використовуються як інструмент антиінфляційної політики й стабілізації грошово - кредитної системи, підвищення ліквідності банків. Кредитні обмеження поділяють на прямі та непрямі. Прямі кредитні обмеження безпосередньо лімітують можливість комерційних банків надавати кредити через регулювання загальної суми кредиту або їх приріст за певний період, встановлення ліміту кредитування для одного клієнта, максимально допустимого співвідношення між власними коштами банку й кредитами. Непрямі кредитні обмеження полягають у подорожчанні позичкових коштів і базуються передусім на підвищенні облікових ставок, збільшенні норм обов язкових резервів. Здійснюються також проведенням операцій на відкритому ринку, зменшенням лімітів рефінансування банків у центральному банку країни. Непрямі кредитні обмеження та характер їх здійснення відповідають концепції монетаризму.