Для організації роботи з екологічного виховання в дошкільному закладі необхідні певні умови. Однією з головних умов є створення відповідного еколого- розвивального середовища. Еколого-розвивальне середовище, повинне відповідати таким вимогам: надавати дитині свободу, впливати на світовідчуття, самопочуття, здоров'я. Середовище повинне бути зручним, інформатизованим, створювати емоційний комфорт та затишок, забезпечувати гармонійні відносини між дитиною і навколишньою природою.

Еколого-розвивальне середовище широкому розумінні – це єдність природного, предметного, соціального та середовища внутрішнього «Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природним оточенням та спілкуванні з дорослими. Це неперервна, педагогічно зумовлена спільна діяльність дітей, а також дітей і дорослих. У ній останні своєю поведінкою, щирою увагою, почуттями, словами навчають малюків взаємодіяти з природою. Для розширення та збагачення екологічного розвивального середовища потрібно максимально задіяти його традиційні та нетрадиційні складові.

До традиційних складових належать: * Куточки природи, * Городи. * Квітники. * Екологічні стежини.

До нетрадиційних складових належать: * Ділянка дотику ( трава, дрібний пісок, морські камінці, кругла галька, каштани, ялинкові шишки, уламки природного каменю, пеньки ). * Дослідницька ділянка. * Альпійська гірка, штучне озеро. * Природнича лабораторія. * Зимовий сад. * Екологічні стенди. * Знаки заборони.

«Учити треба так, що люди, наскільки це можливо, набували знань не з книжок, а з неба, і з землі, з дубів і буків, тобто знали та вивчали самі обєкти, а не лише чужі спостереження та відомості про них». Ян Амос Коменський