ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ: АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКІВ РОСЛИН РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ГРУП Підготував студент групи 12-Б Коблик Владислав Викладач ботаніки та мікології:

Розміри листків часто різняться у межах від 3 до 10 см, однак відомі величезні листя деяких пальм до 15 м довжиною. Крупні листя відомого амазонського латаття вікторії королівської досягають 2 м у діаметрі. Розміри, форма та ступінь розсіченості листків, хоча і являються спадковими ознаками виду, дуже часто мінливі і залежать від умов існування.

Листок складається з: черешка, листкової пластинки, прилистків. Листкова пластинка основна частина листка. Черешок стеблоподібний перехід між листковою пластинкою і основою. У деяких рослин черешків немає, такі листки на відміну від черешкових називаються сидячими. Прилистки листкоподібні утворення біля основи черешка листка, які служать для захисту молодого листя та пазушної бруньки.

Пластинка – головна частина листка, що, як правило, виконує його основні функції. Редукується пластинка дуже рідко, і тоді її функції приймають або розширений листовидний черешок – філлодій (австралійська акація), або крупні листовидні прилистки. Черешок зазвичай округлий або сплюснутий у поперековому розрізі. Крім опорної та провідної функції він, довгий час зберігаючи здатність до вставного росту, може регулювати положення пластинки, вигинаючись у напрямку до світла. Нерідко черешок не розвивається, і тоді листок називають сидячим. Лист з черешком називають черешковим.

Основа листа приймає різну форму. Дуже часто вона звужена або має вигляд невеликого потовщення (листова подушечка). Однак не рідко, особливо у злаків та зонтичних, вона розростається і утворює замкнену або незамкнену трубку, що зветься листовою піхвою. Листова піхва захищає пазушні бруньки, сприяє довгому збереженню інтеркалярної меристеми стебла і нерідко слугує засобом додаткової опори пагона. У процесі формування листка прилистки розростаються раніше пластинки і грають захисну роль, складаючи частину брунькових покривів. Після розгорнення бруньок прилистки часто опадають або підсихають. Іноді вони мають такі ж розміри як і листкова пластинка (особливо у складних листків) і функціонують як фото синтезуючі органи. У родині гречішних прилистки у результаті зростання утворюють розтруб, що охоплює стебло над вузлом у вигляді короткої плівчастої трубки.

ФОРМИ, ЯКІ МОЖЕ ПРИЙМАТИ ЛИСТОВА ПЛАСТИНКА Листки дуже різняться за формою, характером основи, верхівки та іншими особливостями листової пластинки. Особливо великий поліморфізм у листків водних рослин. При характеристиці листової пластинки звертають увагу на її форму, верхівку, основу і край. Листкові пластинки за формою бувають: лінійні (злаки), овальні (акація), ланцетні (верба), стрілоподібні (стрілолист), округлі (осика), серцевидні (липа).

Форми краю листкової пластинки: цілокраїй, зубчастий, пилчастий, виїмчастий.

Залежно від розміру і форми розсіченості пластинки розрізняють: лопатеві (дуб розрізи сягають чверті ширини листкової пластинки), роздільні (мак – розрізи більші за чверть ширини листкової пластинки), розсічені (репях – розрізи досягають середини листкової пластинки). Листя дубаЛистя макуЛистя реп'яху

АНАТОМІЧНА БУДОВА ЛИСТКА Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної. Анатомічна будова листка (за Яковлевим, Челомбітько, 2001): 1 - епідерма; 2 - стовпчаста (палісадна) паренхіма; 3 - губчаста паренхіма; 4 - провідний пучок жилки. Листок, як найпластичніший орган рослини, реагує на зміни факторів середовища в першу чергу. Розглянемо особливості будови листків хвойних, тіньовитривалих і світлолюбних рослин (за В.М. Любименко), водяних рослин і рослин посушливих місцевостей (ксерофітів).

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛИСТКІВ ХВОЙНИХ: епідерміс містить клітини з товстими здерев' янілими стінками, кутикула дуже розвинена; продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев' янілі стінки; за епідермісом лежить підшкірка - гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки; під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛИСТКІВ ТІНЬОВИТРИВАЛИХ РОСЛИН (ТОНКОНІГ ЛУЧНИЙ, СУНИЦІ, ЛИПА, ЧЕРЕМХА): відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма; хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі; кількість хлорофілу велика; клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло; клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика; продихи випнуті над поверхнею листка.

ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА У ЗВ'ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ Ділянка листкаОсобливості будовиФункції Шкірка (епідерма) Клітини - живі безбарвні (позбавлені хлоропластів), розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені та просочені жироподібними речовинами - кутином, воском; продихи - щілини, що утворені двома дрібними замикаючими (підковоподібними) клітинами: а) містять хлоропласти; б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно: зовнішня тонка і внутрішня товста вкривають верхню і нижню поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені (безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть); забезпечують газообмін з навколишнім середовищем;регулюють транспірацію; відбувається фотосинтез; при зміні тургору такі стінки нерівномірно розтягуються, що сприяє відкриванню їх чи, навпаки, закриванню М'якоть листка - мезофіл стовпчаста (палісадна) паренхіма - видовжені, циліндричні клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину); губчаста паренхіма - пухко розміщені клітини неправильної форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять хлоропласти; між клітинами - великі міжклітинники; жилки (судинно-волокнисті пучки): а) судини (ксилема); б) ситоподібні трубки (флоема); в) склеренхіма здійснює процес фотосинтезу (основна асиміляційна тканина); здійснює транспірацію, газообмін, запасання поживних речовин; здійснюють провідну та механічну функції; постачають воду та мінеральні речовини; здійснюють виведення із листка продуктів фотосинтезу; виконує механічну функцію.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛИСТКІВ СВІТЛОЛЮБНИХ РОСЛИН (МОДРИНА, БЕРЕЗА, ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ, ЕВКАЛІПТ, ПАЛЬМИ, ЯБЛУНІ, ГРУШІ, СЛИВИ, ВИШНІ, АБРИКОСИ) 1) мають пристосування для вловлювання світла: а) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла; б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка); стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка); хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛИСТКІВ ВОДЯНИХ РОСЛИН: асиміляційна тканина у них розвинена слабко в зв' язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну; палісадної тканини немає, а у губчастої між верхнім і нижнім епідермісом з' являються перегородки, між якими утворюються великі повітряні порожнини; система повітряних міжклітинників забезпечує листки плавучістю і є резервом СО 2 та О 2 ; у підводних рослин покривна тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста; кутикула тоненька або її зовсім немає;

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛИСТКІВ ВОДЯНИХ РОСЛИН: у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини; у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, на верхньому боці багато продихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 мм 2, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає); судинних пучків мало; флоема розвинена більше, ніж ксилема, але слабше, ніж у надземних рослин.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!