Український віночок

Вінки, вінце, віночки… Хто не зупиниться перед ними, хто не порадіє їхній красі і духмяному запаху? Віночки – це не тільки дівоча прикраса, а й обереги, які зроду віку були неодмінною ознакою українського краю. Починала носити віночок дівчинка з 3 років. Перший – для трирічній дівчинки плела мама, намочувала у росах, коли на небі сонце зійде, і купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала квіти, які лікували дитину. Слідуючи віночки плелися для дівчаток у чотири, шість і сім років і допліталися в них нові рослини.

Всього в українському віночку 12 квіточок. Кожна з них – лікар і оберіг від лихого ока. Але названо 13 рослин – це число Христа і апостолів. Стрічок у віночку також 13. Першу квітку у вінку називають царівною квітів – це троянда – благородна, ніжна, ароматна. Прабабусею цієї пишної красуні була звичайна шипшина, кущ- дикун, що цвіте скромним блідо- рожевим квітом. Наші предки шанували цю рослину, вважали, що вона дарує красу, молодість і процвітання, ласку і любов. Вони називали її по-різному: рожа, рожина, шипчак.

Слідом за ружею до вінка вплітали мальву і півонію – квіти, які лікують хвороби серця. Ці три квітки вважають квітами віри, надії і кохання. Наступна квіточка – безсмертник, що дарує людям красу і здоровя цілий рік. Квітка безсмертник ніколи не вмирає, символізує міцне здоровя, довголіття.

Далі вплітали у віночок барвінок – дуже сміливу квітку, яка навіть взимку має зелене листячко, прямо під снігом. Квітне барвінок навесні у квітні-травні. А символізує він життя і безсмертя людської душі. Також барвінком прикрашають весільний коровай.

Прийшла черга цвіту вишні. Саме він символізує материнську відданість та любов. Поруч з ним вплітали і цвіт яблуні – символ лагідності і турботи. Як мама турбується про своїх діток, так і дерева вишня і яблуня дарують нам свої плоди.

Слідуюча квітка – калина, яку порівнюють з дівочою красою. Одже калина – це символ дівочої краси. А краси без чистоти не буває. Тому наступна квітка - це біла, тендітна ромашка – символ дівочої чистоти.

Десяте місце у віночку займає хміль – символ розуму. Адже українські дівчата не тільки вродливі, але й дуже розумні. Поруч з хмелем вплітали ще одну зелену гілочку- любисток – символ відданості.

Сусідка любисток – це волошка, також символ відданості. А ще вона лікує хвороби очей. Найпочесніше місце у вінку займає деревій – символ нескореності. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця рослинка, вона завше цвіте.

Коли всі квіточки до вінка вже вплетені, до нього вяжуть кольорові стрічки. І стрічок у віночку теж 13. Першою посередині вяжуть світло- коричневу. Це наша земля-ненька. Обабіч неї – дві жовті. Це ясне сонечко. За ними йдуть з різних боків світло- зелена і темно-зелена – жива природа, краса і юність. За ними вяжуть синю і голубу – небо і вода: вони дають нам силу і здоровя. Поруч з одного боку оранжеву: це хліб. З другого – фіолетову стрічку. Вона означає людський розум. А потім – малинова стрічка – щедрість, і рожева – багатство і достаток. По краях вінка вяжуть білі стрічки з вишитими на кінцях срібними нитками місяцем із зорями та сонцем. Вони означають чистоту душі.

Українці плели віночки також на Великдень, на Івана Купала і на кінець жнива. Його одягали кращій жниці й володарю поля. Також плели віночки на весілля й на похорон. Українські дівчата плетуть собі вінки з живих квітів – «до лиця»! Зимою, коли немає квітів, перевязують волосся, по вище чола, червоною або блакитною стрічкою.

Вінки з паперових та воскових квітів були колись в старій Україні, плели їх черниці православних монастирів і продавали на київських базарах, але то були мистецьки вироби, твори справжніх митців. «Київські вінки» - так вони називались серед дівчат і близьких, і далеких околиць Києва – купувались тільки перед шлюбом, як шлюбні вінки. Купуючи «київський вінок», дівчина теж вибирала собі «до лиця», який- небудь не брала.

З яких би квітів вінок не був, живих, чи штучних, він повинен бути невисокий і охайно прилягати до голови. Вінок з живих квітів захищав колись дівчину від напасників. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами, якими вона могла тяжко карати кожного напасника. Вінок захищав дівчину і від «лихого ока» та від нечистої сили. Ось, чому напередодні Святого Юрія, на Зеленому тижні, в ніч під Івана Купала (часи, коли за народним віруванням, зявляється на землі всяка «нечиста сила», що може пошкодити дівчині) дівчата не скидають з голови вінків. Щоб посилити захисну силу вінка, дівчата вплітали поміж квіти часник, полин та любисток-зілля, яке саме собою має чарівну силу проти всякого «чортовиння». В українському народному весіллі вінок відіграє ту ж роль, яку в інших народів відіграє біле покривало: «фата» по-російському, чи «вельон» по- польському. Це покривало повинно було охороняти «молоду» від «поганого ока». У нашому звичаї цю роль виконує вінок «хрещатий барвінком», символом тривалого кохання. Колись в Україні, крім вінків з живих і штучних квітів, дівчата плели собі вінки з пташиного піря. Найкращим пірям для вінка є павяче піря. В деяких областях України дівчата вплітали у вінок дрібне куряче та піря з хвоста селезня, пофарбоване у зелений колір.

На Гуцульщині крім вінків, ще й досі збереглося «чільце» або «рясна» - підвішені до дротика вузенькі металеві платівки, що мають вигляд маленьких стручечків або пелюсток квітів. Чільце носять над чолом. Одягали його «молоді» на весілля, або всі дівчата під час урочистих свят. До оздоб голови дівчини вживаються ще й уплітки, у бойків та гуцулів. Уплітка – сплетені, ніби коси, гарусні нитки червоної барви. Дівчата оздоблюють свої уплітки мідними бляшками або декоративними ґудзиками. Уплітки обвивають навколо голови по кілька разів, утворюючи з них своєрідний вінець. Український віночок є джерелом натхнення поетів. Про нього складено багато віршів, пісень.

Мені завжди подобались українські національні костюми. Особливо мою увагу приваблює український віночок. Я вирішила дізнатися, як робиться ця дівоча прикраса. За допомогою я звернулася до своєї вчительки. Ми почали збирати матеріали на цю тему в бібліотеці, читальному залі, «відвідали» сайти з народознавства і Інтернеті. Я узнала дуже цікаві відомості про український віночок: з чого він плететься, як, на які свята. Цікаво було дізнатися про те, що віночок не тільки головний убір, а й оберіг українського народу. Набутими знаннями я хочу поділитися в своїй роботі. В результаті пошукової діяльності, у мене виникло бажання створити свій власний віночок, який буде підсумком моєї цікавої праці.

Разом із своєю вчителькою я теж склала вірш про віночок. Мій віночок Каравай Ганна Люблю віночок український. В нім України кращий цвіт. І Батьківщини славній традиції Із самих давніх-давніх літ. Коли на голову вдягаю Віночок чудодійний свій, В душі я нескореність маю, Яку дає нам деревій. А ружа, мальва і півонія Надасть надії, віри і любові. Візьму здоровя у безсмертника, Позичу розуму у хмеля, Краси в калини попрошу. З любовю й гордістю тепер я Віночок свій завжди ношу.

Література Воропай О. Звичаї нашого народу. Гавриленко Л.А. Край. Ковалевський О.В. Українські традиції. Українське народознавство/Під редакцією С.П.Павлюка. Початкове навчання та виховання. – Позакласний час. – Розкажіть онуку. – Програма «Україна – предок – я» Бібік Н.М., Гавриленко Л.А. Джерела додаткової інформації: сторінка сайт-інтернету телепередача «Надвечіря»