Т.Л.І.Т.Л.І. Народження :2 лютого 1901 c. Писарівка ( за іншими даними с. Чаплі під Катеринославом ), Катеринославська губернія, Смерть :3 листопада 1937 (36 років ) Сандармох, Медвеж ' єгорський район, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР СРСР Національність : українець Громадянство : СРСР СРСР Мова творів : українська Рід діяльності : письменник, перекладач Жанр : роман, оповідання, повість Magnum opus:« Місто » Український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського « розстріляного відродження ». Жертва сталінського терору.

Т.Л.І.Т.Л.І. Народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі Павлоградського повіту ( зараз Синельниківський район ) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. 1910–1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з « відзнакою ». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Село Чаплі, рр.

Т.Л.І.Т.Л.І. Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання року було написане оповідання « Важке питання » року написав оповідання « Добрий Бог », « Гайдамака », « Пророк », « На селі » та опублікував оповідання « Ваня » та « Старець » у катеринославському збірнику « Січ ». До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву « Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань : Старець ; Ваня ; Важке питання ; Пророк ; Гайдамака ; Добрий бог ; На селі ; На іменинах ; Дід Яким.

Т.Л.І.Т.Л.І. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах. Так у 1920–1921 роках Підмогильний вчителював у Павлограді на Катеринославщині. У цей період важливу роль в становленні творчої особистості Підмогильного відіграв літературознавець Петро Єфремов, брат Сергія Єфремова. Саме П. Єфремову належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного « Поет чарів ночі ». Чималий вплив на Підмогильного мала особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського. Дмитро Яворницький Михайло Коцюбинський

Т.Л.І.Т.Л.І року Підмогильний переїхав до Києва, де працював бібліографом Книжкової палати. У 1921–1923 роки, коли в Києві лютував голод, залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі року письменник одружився з донькою ворзелівського священика Катрею Червінською, актрисою Театру юного глядача. Тоді ж написав цикл « Повстанці ». Частину оповідань було надруковано в катеринославській газеті « Український пролетар ». Голод 1921– 1923 років змалював в оповіданнях « Син » (1923).

Т.Л.І.Т.Л.І. У 1922 р. виходить книжка оповідань « В епідемічному бараці ». Він активно включився в літературно - мистецьке життя. Став членом щойно створеного « Аспису » ( Асоціації письменників ), з якого виокремилось літературне угруповання « Ланка » (1924–1926), яке з 1926 року було перейменоване на « Марс », тобто « Майстерню революційного слова ». Ця організація стала, по суті, київською філією « Вапліте ». До літературної організації « Ланка - Марс », крім Підмогильного, входило чимало талановитих київських літераторів, серед яких : Борис Антоненко - Давидович, М. Галчин, Михайло Івченко, Я. Качур, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Тась ( Могилянський ), Борис Тенета, Микола Терещенко, Дмитро Фальківський та інші. Члени літературного об ' єднання « Ланка ». Зліва направо : Борис Антоненко - Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер ' ян Підмогильний, Тодось Осьмачка рік року Валер ' ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва, де оселився в будинку недалеко від Сінного базару, на розі Великої Житомирської.

Т.Л.І.Т.Л.І року в журналі « Нова Укра ï на » ( Прага ), було опубліковано новели Підмогильного з циклу « Повстанці », оповідання « Іван Босий ». Цей журнал, що його видавав у Празі Володимир Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його « контрреволюційно ï діяльності ». У ЛНВ під псевдонімом було надруковано новелу « Комуніст » року вийшла друком книжка Підмогильного « Військовий літун », а 1926 року окреме видання повісті « Третя революція ». Разом з Євгеном Плужником у 1926–1927 роках він підготував два видання словника « Фразеологія ділово ï мови », працював над сценарієм фільму « Коломба » за романом Проспера Меріме року була опублікована збірка оповідань « Проблема хліба » та роман « Та ï с » Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного. У цей же час Підмогильний відвідав Німеччину, Чехословаччину « для налагодження творчих зв ' язків ». Євген Плужник

Т.Л.І.Т.Л.І року у Харкові виходить друком роман « Місто ». Підмогильний створив модерний роман, в якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. « Місто » перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. « Написав Місто, бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає хуторянську ворожість до міста, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх ».

Т.Л.І.Т.Л.І. Підмогильний брав участь у літературній дискусії 1925–1928 років. 24 травня 1925 року він виступив у великій залі Всенародно ï бібліотеки перед представниками літературно - громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією на диспуті « Шляхи розвитку сучасно ï літератури »: « Коли б який - небудь товариш « спробував » написати сонату і сказав би, що це гарна соната, бо в не ï гарна ідеологія, то ніхто не завагався б йому відповісти, що це музична нісенітниця, i ніхто б тіє ï сонати не слухав … У нас всякий твір, коли він абсолютно і категорично не відповідає вимогам офіційно ï ідеологі ï, засуджують незалежно від того, чи гарний він, чи дійсний і чи потрібний.» : Літературна дискусія

Т.Л.І.Т.Л.І. У Києві Підмогильний працював редактором видавництва « Книгоспілка », співредактором журналу « Життя і революція ». Друкувався в літературних збірниках і журналах « Січ », « Вир революції », « Життя й революція », « Жовтень », « Нова громада », « Нова Україна », « Універсальний журнал », « Червоний шлях », газетах « Український пролетар », « Літературна газета ». Виступав у періодиці як автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Т. Бордуляка, І. Нечуя - Левицького, М. Рильського року в Москві в перекладі російською мовою виходить роман « Місто ». Проте загальна атмосфера, особливо в колах інтелігенції, ставала дедалі гнітючішою. Підмогильного виводять зі складу редколегії журналу « Життя і революція », його твори майже не друкують.

Т.Л.І.Т.Л.І року переїхав до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. І справді в Харкові він працює у видавництві « ЛіМ », а згодом отримує посаду консультанта з іноземно ï літератури при видавництві « Рух ». Упродовж 1931–1934 років з оригінальної творчості йому вдалося видати лише одне оповідання « З життя будинку ». Тож Підмогильний зосередився на перекладацькій діяльності : опублікував двотомник творів Дені Дідро, трактат Клода Адріана Гельвеція « Про людину », був одним з організаторів і перекладачів видання 15- томника Оноре де Бальзака та 25- томника Анатоля Франса.

Т.Л.І.Т.Л.І. 8 грудня 1934 року Валер ' яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в « участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії ». На всіх допитах Підмогильний відповідав слідчим : « Винним себе не визнаю ». Коли допити стали жорстокішими, зробив офіційну заяву : Беручи до уваги, що за Вашою заявою матеріал у моїй справі достатній для віддання мене до суду …, я даю таке сумарне зізнання : 1.Ніколи ні до якої терористичної організації я не належав і не належу. 2.Ніколи ніякої терористичної діяльності я не проводив. 3.Про існування подібних організацій, про їхню діяльність або діяльність осіб, зв ' язаних з ними, я ніколи нічого не знав, інакше як з виступів представників Радвлади й партії в пресі й на прилюдних зборах. 4.Тому всякі зізнання інших осіб та обвинувачення мене в приналежності до терористичної організації і в терористичній діяльності я рішуче відкидаю як брехливі й наклепницькі.

Т.Л.І.Т.Л.І. Проте 11 січня 1935 року в протоколі з ' явилося « зізнання » Підмогильного про те, що він нібито належав до « групи письменників - націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії ». Так звана « група » складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких Микола Куліш, Г. Епік, О. Ковінька, Євген Плужник. Серед звинувачень Підмогильному в протоколі наводиться його вислів про те, що « політика колективізації привела українське село до голоду ». На допиті 19 січня 1935 року прокуророві Українського військового округу Підмогильний сказав : Раніше були заарештовані друзі Підмогильного В. Поліщук та Василь Вражливий, а також Григорій Косинка, найближчий побратим зі спілки МАРС ( майстерня революційного слова ). Після самогубства Миколи Хвильового та М. Скрипника, практично того ж розстрілу без суду, за вироком вороги, « терористи » в вузьких колах називали Постишева « душителем українського народу ». « Я не належав до організації. Я вважав, що постанови партії по національному питанню в життя не проводяться … Для мене представниками партії в літературі були Хвильовий, Яловий, Шумський ».

Т.Л.І.Т.Л.І. Без свідків і адвокатів виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР березня 1935 року засудила Валер ' яна Підмогильного та інших заарештованих у цій « справі » на термін « десять років з конфіскацією особистого майна ». Невдовзі Підмогильний був доправлений до Соловецького табору особливого призначення. У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. У його листах до дружини і родичів згадується невелика повість про життя одного будинку, потім оповідання, а з весни 1936 року Підмогильний неодноразово згадує в листах про те, що працює над романом « Осінь 1929», в якому йшлося про початок колективізації в Україні. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

Т.Л.І.Т.Л.І. 3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції особлива трійка УНКВС винесла новий вирок : « Розстріляти », щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер ' яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно більше 1000 в ' язнів, серед них Микола Зеров, Валер ' ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол. Валеріана Підмогильного було реабілітовано 1956 року. На Байковому кладовищі Києва є могила сім ' ї Підмогильних. Урочище Сандормах у Карелії