Народження :19 березня 1930 (87 років ) Ржищів, Київська округа, Українська РСР Національність : українка Громадянство : Україна Alma mater : Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, Літературний інститут імені Горького Мова творів : українська Рід діяльності : письменниця, поетеса Жанр : вірш, поема Magnum opus:« Маруся Чурай », « Берестечко » Нагороди та премії : Премія фундації Антоновичів Т.Л.І.Т.Л.І.

Народилась у родині вчителів. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва. З 1937 по 1941 роки навчалася у школі 100, що знаходилася на Трухановому острові, адже саме там жила родина. Школу було спалено 1943 року разом із усім селищем. Цьому присвячено вірш « Я виросла у Київській Венеції ». Я виросла у Київській Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерції і заливала всі комунікації. Гойдалися причали і привози. Світилися кіоски, мов кіотики. А повінь заливала верболози по саме небо і по самі котики. О, як було нам весело, як весело ! Жили ми на горищах і терасах. Усе махало крилами і веслами, і кози скубли сіно на баркасах. І на човнах, залитими кварталами, коли ми поверталися зі школи, дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами балкончиків причалені гондоли. І слухав місяць золотистим вухом страшні легенди про князів і ханів. І пропливав старий рибалка Трухан. Труханів острів... острів Тугорханів... А потім бомби влучили у спокій. Чорніли крокв обвуглені трапеції. А потім повінь позмивала попіл моєї дерев ' яної Венеції. « » Т.Л.І.Т.Л.І.

Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова Літературний інститут імені Горького Т.Л.І.Т.Л.І.

Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі х років. Період так званих « шістдесятників » створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму. Збірки її віршів « Проміння землі » (1957) та « Вітрила » (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка « Мандрівки серця » (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім ' я поміж визначних майстрів української поезії. На початку х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за « аполітичність », був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л. Костенко « Дорогою вітрів ». Т.Л.І.Т.Л.І.

8 квітня 1963 р. на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології А. Скаба заявив : « Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно - художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко ». Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників зняли з друку книжку віршів Л. Костенко « Зоряний інтеґрал », книжку « Княжа гора » зняли з верстки. У ці роки вірші Л. Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка в Україні. Її вірші ходили в « самвидаві ». Т.Л.І.Т.Л.І.

1965 Л. Костенко підписала лист - протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І. Драчем звернулася до редакції журналу « Жовтень » ( тепер « Дзвін ») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення. Травень 1966 у Спілці письменників України, де таврували « націоналістичних відщепенців », частина молоді влаштувала овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала І. Світличного, О. Заливаху, М. Косіва і Б. Гориня написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті « Літературна Україна ». Після цього ім ' я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала « в шухляду ». Микола і Михайло Горинь Т.Л.І.Т.Л.І.

1973 потрапила до « чорних списків », складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише 1977 року, після відходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів « Над берегами вічної ріки », а го, за спеціальною постановою Президії СПУ, історичний роман у віршах « Маруся Чурай », що пролежав без руху 6 років. За нього поетеса 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Перу Л. Костенко також належать збірки поезій « Неповторність » (1980) і « Сад нетанучих скульптур » (1987), збірка віршів для дітей « Бузиновий цар » (1987). Національна премія України імені Тараса Шевченка Т.Л.І.Т.Л.І.

Поема « Берестечко » з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом « Либідь » 2010 року, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка « Гіацинтове сонце », впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу, за словами директора видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала. Т.Л.І.Т.Л.І.

2010 року вийшов перший роман Л. Костенко « Записки українського самашедшого ». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч. У січні 2011 року Ліна вирушила у тур - презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу. « Каталізатором такого рішення письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру » - написано в офіційній заяві видавництва А - БА - БА - ГА - ЛА - МА - ГА. Зустрічі письменниці з читачами Кривого Рогу та Острога були відкладені на невизначений термін, а львівські зустрічі скасовані. Т.Л.І.Т.Л.І.

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко « Річка Геракліта », куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій. 9 квітня 2012 року, в день народження Шарля Бодлера, відбулася презентація монографії про Ліну Костенко « Є поети для епох » авторства Івана Дзюби. Книга надрукована видавництвом « Либідь » Т.Л.І.Т.Л.І.

Чоловіки : Єжи - Ян Пахльовський (1930–2012), польський письменник, однокурсник Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. М. Горького Цвіркунов Василь Васильович (1917–2000), керівник Київської кіностудії імені Довженка у х рр. Т.Л.І.Т.Л.І.

Діти : Пахльовська Оксана Єжи - Янівна ( народилась (18 вересня 1956 року ), професор, письменниця Цвіркунов Василь Васильович - молодший ( народився 28 травня 1969 року ), програміст Т.Л.І.Т.Л.І.

Почесний професор Національного університету « Києво - Могилянська академія ». Почесний доктор Львівського національного університету. Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002). Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман « Маруся Чурай » і збірку « Неповторність ») Лауреат Міжнародної літературно - мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня ( березень 2000). Відмовилась від звання Героя України, відповівши : « Політичної біжутерії не ношу !» Відзнака « Золотий письменник України », 2012 У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. У 2015 році мала планета Сонячної системи отримала назву Лінакостенко. Т.Л.І.Т.Л.І.