ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ КОНФЕСІЙНОГО ТА РОЗМОВНОГО СТИЛІВ ПІДГОТУВАЛИ СТУДЕНТКИ II КУРСУ 206 ФУР ГРУПИ КОВІНЬКО ОЛЕНА ТА СИЛЕНКО КАТЕРИНА

ЗМІСТ КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ; СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ; ОСНОВНІ ЗАСОБИ; ПІДСТИЛІ. РОЗМОВНИЙ СТИЛЬ: ВИДИ СПІЛКУВАННЯ; ОСНОВНІ ОЗНАКИ; ОСНОВНІ МОВНІ ЗАСОБИ; ПІДСТИЛІ.

КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ КОНФЕСІ́ЙНИЙ СТИЛЬОВИЙ РІЗНОВИД УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ЯКИЙ ОБСЛУГОВУЄ РЕЛІГІЙНІ ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА. НЕ ВСІ СТИЛІСТИ ВИДІЛЯЮТЬ ЙОГО ЯК СТИЛЬ, А БІЛЬШЕ ЯК ПІДСТИЛЬ (ТАК САМО ЯК І ЕПІСТОЛЯРНИЙ СТИЛЬ).

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ ВИНИК ЯК СТИЛЬОВЕ ЗАПОЗИЧЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ПРИЙНЯТТЯМ ХРИСТИЯНСТВА У КИЇВСЬКІЙ РУСІ. КУЛЬТОВІ КНИГИ ПОЧАЛИ ПЕРЕКЛАДАТИ З ГРЕЦЬКОЇ МОВИ СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЮ І ВИКОРИСТОВУВАЛИ В РЕЛІГІЙНИХ ОБРЯДАХ, ДОДАЮЧИ ОКРЕМІ УКРАЇНСЬКІ ВИМОВНІ І ГРАМАТИЧНІ РИСИ. ВЧЕНІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ТАКІ ТЕКСТИ У XIV СТ. ВЖЕ ЧИТАЛИ ПО-УКРАЇНСЬКОМУ.

СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ: РЕЛІГІЯ ТА ЦЕРКВА. ПРИЗНАЧЕННЯ – ОБСЛУГОВУВАТИ РЕЛІГІЙНІ ПОТРЕБИ ЯК ОКРЕМОЇ ЛЮДИНИ, ТАК І ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА. ВІН РЕАЛІЗУЄТЬСЯ У РЕЛІГІЙНИХ ВІДПРАВАХ, ПРОПОВІДЯХ, МОЛИТВАХ, ЦЕРКОВНИХ КНИГАХ.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ 1) СУТО ЦЕРКОВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА СЛОВА-СИМВОЛИ; 2) НЕПРЯМИЙ ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ ТА СЛОВОСПОЛУЧЕННІ; 3) ЗНАЧНА КІЛЬКІСТЬ МЕТАФОР, АЛЕГОРІЙ, ПОРІВНЯНЬ; 4) НАЯВНІСТЬ АРХАЇЗМІВ. КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ ВІД ІНШИХ ВІДРІЗНЯЄ НЕБУДЕННА УРОЧИСТІСТЬ, ПІДНЕСЕНІСТЬ, НАЯВНІСТЬ ВИРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБІВ.

ПІДСТИЛІ КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ МАЄ ТАКІ ПІДСТИЛІ: 1) ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ; 2) НАУКОВИЙ; 3) ХУДОЖНІЙ.

РОЗМОВНИЙ СТИЛЬ РОЗМО́ВНИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ ЦЕ СТИЛЬ, ЯКИЙ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В УСНОМУ ПОВСЯКДЕННОМУ СПІЛКУВАННІ У ПОБУТІ, У РОДИНІ, НА ВИРОБНИЦТВІ.

ВИДИ СПІЛКУВАННЯ ОБСЛУГОВУЄ ПОВСЯКДЕННЕ УСНЕ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ У ПОБУТІ ТА НА ВИРОБНИЦТВІ. РОЗРІЗНЯЮТЬ: НЕФОРМАЛЬНЕ (НЕРЕГЛАМЕНТОВАНЕ, ЙОГО МЕТА І ХАРАКТЕР ВИЗНАЧАЮТЬСЯ ОСОБИСТИМИ (СУБ'ЄКТИВНИМИ) СТОСУНКАМИ МОВЦІВ); ФОРМАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ (ОБУМОВЛЕНЕ СОЦІАЛЬНИМИ ФУНКЦІЯМИ МОВЦІВ, РЕГЛАМЕНТОВАНЕ ЗА ФОРМОЮ І ЗМІСТОМ).

ОСНОВНІ ОЗНАКИ 1) БЕЗПОСЕРЕДНЯ УЧАСТЬ У СПІЛКУВАННІ; 2) УСНА ФОРМА СПІЛКУВАННЯ; 3) НЕВИМУШЕНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ; 4) ВИКОРИСТАННЯ НЕСЛОВЕСНИХ ЗАСОБІВ (ЛОГІЧНИХ НАГОЛОСІВ, ТЕМБРУ, ПАУЗ, ІНТОНАЦІЇ); 5) ВИКОРИСТАННЯ ПОЗАМОВНИХ ЧИННИКІВ (РУХИ, ЖЕСТИ, МІМІКА); 6) ЕМОЦІЙНА РЕАКЦІЯ.

ОСНОВНІ МОВНІ ЗАСОБИ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНА ЛЕКСИКА; ПРОСТІ, ПЕРЕВАЖНО КОРОТКІ РЕЧЕННЯ; ЧАСТЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ; ФРАЗЕОЛОГІЗМИ, ДІАЛЕКТИЗМИ, ПРОФЕСІЙНІ ТА ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА.

ПІДСТИЛІ Розмовний стиль поділяється на: 1) розмовно-побутовий; 2) розмовно-офіційний.

ВИСНОВКИ ОТЖЕ, КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ – ОДИН З НАЙДАВНІШИХ СТИЛІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ І ОДИН З НАЙМЕНШ ВИВЧЕНИХ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ. СВІЙ ПОЧАТОК ВІН БЕРЕ З ЧАСУ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ЯК ДЕРЖАВНОЇ РЕЛІГІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ (988 Р.). РОЗМОВНЕ МОВЛЕННЯ СЛУГУЄ ДЛЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО УСНОГО ПОВСЯКДЕННОГО СПІЛКУВАННЯ, ПРИ ЯКОМУ САМА СИТУАЦІЯ ЗУМОВЛЮЄ ЗМІСТ ВИСЛОВЛЕННЯ: ТУТ ВИКОРИСТАННЯ РОЗМАЇТТЯ РИТМОМЕЛОДІЙНИХ ВАРІАЦІЙ, ІНТОНУВАННЯ, А ТАКОЖ ДОПОМІЖНИХ ПОЗАМОВНИХ ЗАСОБІВ: МІМІКИ, ЖЕСТІВ, ПОСТАВИ, ПОГЛЯДУ ТОЩО. НАЙЧАСТІШЕ ВОНО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ В ДІАЛОГІЧНІЙ ФОРМІ. УСЕ ЦЕ І ВИЗНАЧАЄ ТІ ЛЕКСИЧНІ, МОРФОЛОГІЧНІ Й СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ЯКИМИ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ РОЗМОВНЕ МОВЛЕННЯ. ОСКІЛЬКИ СПІЛКУВАННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ, ПОВЯЗАНИМИ СПІЛЬНІСТЮ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ, ЦЕ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЗА ПОТРЕБИ ВИСЛОВЛЮВАТИСЬ НЕБАГАТОСЛІВНО, ЧАСОМ НАВІТЬ БЕЗ НАЗИВАННЯ ОСНОВНОГО ОБЄКТА РОЗМОВИ. В УСНОМУ МОВЛЕННІ МОЖЛИВІ ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА (РОЗЗЯВА, ХАРЦИЗЯКА, ГЕПНУТИ, ЛЯПАТИ, БУЦНУТИСЬ), ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПОЗА ЛІТЕРАТУРНИМИ НОРМАМИ МОВИ.