Голодна смерть, напевно, найстрашніша. Вона повільна, довга і тяжка, Жахлива і пекельна, найлютіша, Бо зводить з розуму й така тривка...

Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-му – непереможні сьогодні!

У ці дні наш народ в Україні та за її межами відзначає сумні роковини – 81річниця Голодомору 1932 – 1933 рр. Сьогоднішній урок присвячуємо памяті «безневинних страдників, убієнних голодом», «безбожно похованих, неоспіваних у молитвах, неоплаканих…»

Голодомор Що розумію під цим словом? Які емоції викликає оте, здавалося, просте поєднання літер? Співчуття чи жаль, скорботу чи страх? Що таке Голодомор?

Штучно організований більшовицькою владою голод в Україні та деяких інших регіонах; Голодомор

Виник внаслідок завищених хлібозаготівельних планів і примусового вилучення продовольства у селян.

Тільки в Україні померло від Голодомору близько 4,5 млн. людей.

1932 рік – нещасна Україна. Життя перетворилось в повільну, жахливу смерть під назвою Голодомор.

Смерть стукала в кожну хату, скреготала ненаситними зубами, вона просочувалась крізь стіни, вилізала з-під підлоги. Від неї було не можливо сховатись.

Як чинився Голодомор? Насильно забирали всі продовольчі припаси.

Засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях.

1932р. – прийнято Закон «про п'ять колосків» Суспільна власність (державна, колгоспна, кооперативна) є основою радянського ладу, вона священна і недоторканна, і людей, які роблять замах на суспільну власність, треба розглядати як ворогів народу.

1932р. – прийнято Закон «про п'ять колосків» Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.

А чи так давно це сталося? Ні. Ще досі живі свідки тих часів.

Свідок Голодомору Надія Воронцова Луганськ – У 1933 році Надії Воронцовій було 10 років. Памятаю, що дочекалися весни. На деревах зявилося листя. Ми його сушили і товкли у ступі, це було нам за борошно. Разом з лушпинням картоплі ліпили. Ось таким ми і харчувалися. Мій молодший брат ходив ловити ховрашків. Ставив сильця над норками. Ловили і їли. Також їли їжаків.

Очевидиця Голодомору Франціска Тамагашева Восени 1932 року так звана «червона валка» приїхала до нас, і забрала все. Ні горошини, ні квасолини не залишили. Відчуваючи страшну годину лихоліття, мати нас, малечу, заставила в лісі назбирати багато жолудів та насушити картопляного лушпиння. Жолуді насушили, потім мололи, мати змішувала труху з лушпайок та борошно з жолудів, і пекла пляцки.

Львівяни минулого року приготували хлібці з каштанів і насіння кропу, жолудів, кори дуба, корж із кропиви, власне ті страви, якими рятувались українці у роках від голоду.

Памятати і знати про жахливу трагедію Голодомору – мало. Її потрібно носити у душі, у серці. Бо ті нещасні люди не вмерли за щось, вони не боролися, і не відстоювали своє право на життя. Їм не дали такої змоги.

Україну нищили, вбивали, морили голодом, а ми йшли, спотикались, падали, але вставали, піднімали один одного і ступали далі… Не підкорені у 33-му – непереможні сьогодні!