Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш. Це пісня. Це душа.

Біографія Маруся Чурай ( ) напівлегендарна українська народна співачка і поетеса часів Хмельниччини що, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші. Також відома як Маруся Чураївна.

Біографія Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту. Горіли солом'яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев'яних церков. Вітер був сильний. Полум'я гуготіло. І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл спалених паперів - всіх отих книг міських Полтавських, де були записи поточних судових справ. Може, там була і справа Марусі Чурай?

Біографія За переказами, Маруся Чурай народилася у сім'ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася жити з матір'ю у Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, з яким згодом таємно заручилася.

Біографія Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні. Це як, скажімо, вірувати в бога і продавати душу сатані.

Біографія Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю з заможньої полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, але яке ненароком випив Гриць.

Біографія Влітку 1652 року суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, «за заслуги її батька та солодкі пісні». Померла дівчина у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними стала монахинею якогось з українських монастирів).

Творчість Пісні : «Віють вітри» «Ой не ходи, Грицю» «Грицю, Грицю, до роботи» «Сидить голуб на березі» «Засвіт встали козаченьки» (Засвистали козаченьки) «Котилися вози з гори» «Ішов милий горонькою»

Образ у культурі Українська письменниця Ольга Кобилянська написала повість «У неділю рано зілля копала». Історичний роман у віршах видатної поетеси XX ст. Ліни Костенко «Маруся Чурай» було відзначено Шевченківською премією.

Образ у культурі Тема отруєння зрадливого коханого знайшла своє відображення у баладах Левка Боровиковського («Чарівниця») та Степана Руданського («Розмай»), у біографічному нарисі О. Шкляревського «Маруся Чурай, малоросійська співачка».

Образ у культурі Про авторку пісень йдеться у повісті О. Шаховського «Маруся Чурай малоросійська Сафо», поемі Б. Олійника «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)», поетичному творі М. Луківа «Балада про Марусю Чурай».

Образ у культурі Проте особливо яскраве втілення вона знайшла в українській драматургії: «Маруся Чураївна» В. Cамійленка, «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького.

Образ у культурі У 1978 р. за мотивами пєси Михайла Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» був знятий одноймений фільм, головну роль в якому виконала Антоніна Лефтій.

Образ у культурі Завдяки натхненному виконанню пісень Марусі Чурай за Народною артисткою УРСР співачкою Раїсою Кириченко закріпилося наймення Чураївна.

Образ у культурі 14 квітня 2006 року у Полтаві перед Полтавським академічним обласним музично-драматичним театром ім. Гоголя на Театральній площі було встановлено символічний монумент Пам'ятник Марусі Чурай

Корисні посилання Стаття про Марусю Чурай на українському розділі Вікіпедії Малюнки Світлани Тищенко Фрагмент історичного роману «Маруся Чурай» Фільм «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» sloboda.ua/publ.php?id=139http://mamajeva- sloboda.ua/publ.php?id=139 Маруся Чурай sloboda.ua/publ.php?id=139 Легенди про Марусю Чурай churaj.htmlhttp://incognita.day.kiev.ua/kolo-marusi- churaj.html Коло Марусі Чурай churaj.html