Особливостями галицької архітектури є надзвичайна різноманітність типів споруд, для оздоблення яких часто використовували білий камінь та спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, з рослинним і геометричним орнаментом тощо.

Розквіту архітектура Галицької землі досягла у 12 ст. за князювання Ростиславичів. У стольних містах тоді з'явилися муровані князівські палаци, кам'яні храми, оборонні споруди

Найвідомішою памяткою галицької архітектури є грандіозний Успенський собор у Галичі, збудований в середині 12 ст.

У соборі під час розкопок фундаменту було виявлено саркофаг самого князя, Ярослава Осмомисла

Єдиною спорудою давнього Галича, що збереглася до наших часів, є церква св. Пантелеймона, побудо вана в другій половині 12 ст. (сучасне село Крилос Івано- Франківської області).

У 13 ст. значним архітектурним центром був Холм, де продовжували розвиватися традиції галицької архітектури. На жаль, жодна із памяток холмської архітектури не збереглася, але Галицько-Волинський літопис розповідав про собор Іоанна Златоуста, яку князь Данило спорудив і відновив після пожежі Холма 1256 р.

Серед збережених храмових споруд Волині найстаршим є Успенський собор у Володимирі, збудована за князя Мстислава Ізяславича в 1160 р. У 13 ст. на Західній Волині зявився новий тип оборонних споруд – великі оборонні вежі- донжони, побудовані з каменю або цегли.

Протягом 989– 996 рр. у Києві з каменю будували храм Богородицi, відомий під назвою Десятинної церкви – перший християнський кам'яний храм Київської Русі.

Видатною пам'яткою давньоруської архітектури був Успенський собор Печерського монастиря, збудований протягом 1073– 1078 рр.

у 1108–1113 рр. великий київський князь Святополк-Михайло Ізяславич збудував Михайлівський Золотоверхий собор