Стародавнього часу

Особливо розвинене мистецтво танцю в Індії, що є невідємною частиною и культурної спадщини та сполучною ланкою між минулим і сьогоденням.

В Індії вважається, що творцем і першим виконавцем танців був бог Шива, якого називали також Царем танцю. У Стародавній Індії танець був обов´язковою частиною релігійного ритуалу.

Спеціальні танці виконувалися жерцями релігійних культів брахманами та дервішами мандрівними суфійськими монахами- аскетами. Згодом танці увійшли до побуту індійців, але залишилися ритуальними за своїм значенням.

Відомі сім стилів класичного танцю, головними аспектами яких є чистий технічний танець, позбавлений змістовного навантаження, та сюжетний танець, що включає також міміку і жестикуляцію.

Бхаратанатьям називають найдавнішим класичним танцем, записаним у трактаті про давньоіндійське драматичне мистецтво «Натья Шастра». Назву розшифровують як БХАва (виразність) + РАга (мелодія) + ТАла (ритм) + НАТЬЯМ (танець).

Маніпурі

Катхак

Калбелія

Статичні пози індійського танцю нагадують бойові стійки, тому втримувати своє тіло в такому положенні дуже складно. Спина повинна бути ідеально рівною, кінцівки напруженими. Будь-яка комбінація рухів виконується тричі, при цьому музичний темп із кожним разом прискорюється. Нерухома голова означає гнів, байдужість.

Дякую за увагу!