Житомир в Тисячолітній Житомир завжди був толерантним і водночас свободолюбивим містом. Ще у 1432 році Житомир у числі перших міст Великого князівства Литовського отримав дозвіл на самоврядування, що визначався Магдебурзьким правом (раніше інших древніх міст України, наприклад, Києва і Львова).

Суттю Магдебурзького права було вилучення міста з-під влади та юрисдикції адміністративних і судових органів держави, наділення його власними правами. Магістрат Житомира регулював практично всі сторони життя городян: володіння майном і землею, заняття ремеслом, оподаткування, виконання повинностей на користь центральної влади, охорону порядку та оборону, діяльність судових та самоврядних органів. Жителі міста були не «холопами» чи кріпаками, а вільними громадянами, яких ніхто не міг покарати або ж забрати їх власність окрім як за рішенням міського суду. Важливою рисою суспільного життя Житомира було існування віче - вічових зборів, які зберігали риси давньоруського міського устрою

Самоврядування мало величезне історичне значення у формуванні духу міста і гідності його громадян. Воно заклало глибокі основи вільного житомирського духу, поваги городян до себе, як до особистості, поваги до національної гідності, толерантності та свободи, які потім упродовж десятиліть ні російський царизм, ні тоталітарний радянський режим так і не змогли знищити.

Тому й повалення самодержавства та Лютнева революція 1917 року в Петербурзі, столиці Російської імперії, були прийняті в Житомирі із патріотичним піднесенням. Житомирська міська дума 3 березня 1917 року надіслала вітальну телеграму в Петербург про підтримку Тимчасового уряду. Під час заколоту генерала Корнилова проти Тимчасового уряду, Житомирський військовий гарнізон і міська Дума не підтримали його.

У ніч на 20 листопада 1917 року Українська Центральна рада прийняла ІІІ Універсал, проголосивши створення Української Народної Республіки та призначила на 9 січня 1918-го вибори до Українських Установчих Зборів. Було встановлено, що до дня їх скликання вся влада в Україні належить Українській Центральній Раді.

На засіданні Житомирської міської Думи 28 листопада обговорювалась ситуація, що склалася в Україні. Слід мати на увазі, що тодішній склад Житомирської Думи був сформований під впливом російської імперської адміністрації. Однак, незважаючи на розбіжності в поглядах депутатів та враховуючи думку переважної більшості житомирян, міська Дума прийняла резолюцію, в якій визнала Центральну раду єдиною законною владою в Україні.

А 30 листопада 1917 року в Житомирі в присутності великої кількості житомирян та військ гарнізону на головній, Кафедральній, площі, прикрашеній українськими синьо-жовтими прапорами, за ініціативи міської Думи відбулася урочиста церемонія оприлюднення ІІІ Універсалу, яким де- факто було проголошено незалежність України.

У цей же час в Житомирі діяли й більшовицькі організації. Вони вимагали встановлення радянської влади. Та вплив більшовиків у Житомирі був мізерним. Житомир відрізнявся від багатьох міст України яскраво вираженими антибільшовицькими настроями. Саме тому спроба житомирських більшовиків у січні 1918 року збройним шляхом встановити в місті радянську владу, синхронізована із військовим наступом більшовицьких військ на Україну, антиукраїнськими виступами в Києві та по всій Україні, зазнала повного краху.

У грудні 1917 року загострилися відносини Української Народної Республіки з Всеросійською Радою Народних Комісарів на чолі з Леніним. Радянська Росія розпочала збройну агресію проти України. 25 січня 1918 року більшовицькі війська підійшли до Києва. Центральна Рада прийняла рішення про свою евакуацію в Житомир.

Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським прибула до Житомира в ніч з 27 на 28 січня і була тут до 9 березня 1918 року. Тобто у цей час Житомир був столицею Української Народної Республіки (далі – УНР). І тому саме звідси в кінці січня виїжджала українська делегація до Брест – Литовська (нині Брест) для участі в другому раунді мирних переговорів із Німеччиною, Росією, Австро- Угорщиною, Болгарією і Туреччиною, що закінчились підписанням договору та визнанням цими державами УНР. Трішки пізніше делегація УНР виїхала із Житомира на переговори та підписання ( р.) мирного договору з Росією, згідно з яким Радянська Росія зобовязалася негайно визнати уряд УНР та вивести свої війська з України, припинити будь-яку агітацію проти УНР.

У Житомирі також було прийнято ряд важливих законів, у тому числі й закони про грошову одиницю (гривню), про громадянство, про адміністративно- територіальний поділ України. Перебувала Українська Центральна Рада в будинку дворянського зібрання на Великій Бердичівській вулиці, над яким було встановлено синьо-жовтий прапор.

В грудні 1918 року Радянська Росія, грубо порушивши мирний договір, розпочала військовий наступ на Україну, почався новий етап війни за незалежність, протягом якого (1918–1920 рр.) Житомир більше ніж 15 разів переходив із рук українського війська до більшовиків та інших ворогуючих сторін. Зумовлено це було стратегічним місцезнаходженням Житомира, розташованого на 140 му кілометрі від Києва західного Брест-Литовського тракту.