Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту, Київської губернії.

Тут, у мальовничому селі Кирилівка, в невеличкій хатині, починалося нелегке кріпацьке Тарасове життя.

Після смерті батьків малий Тарас працював: і свинопасом, і наймитом, і слугою дяка в школі, і учнем маляра, і кухарчуком, і козачком у пана.

15-річний Тарас з паном Енгельгардтом виїхав у Вільно. У 1831 р. юний Тарас із панською сімєю переїздить до Петербурга. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ.

Доля Ти не лукавила зі мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п'яного дяка в науку. …Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава – заповідь моя.

СОН І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий – На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі; Та на своїм веселім полі Свою-таки пшеницю жнуть, А діточки обід несуть…

10 березня 1861 року Т.Г.Шевченко помер. Після урочистих проводів тіло поета було поховане на Чернечій горі під Каневом. 10 березня 1861 року Т.Г.Шевченко помер. Після урочистих проводів тіло поета було поховане на Чернечій горі під Каневом. І мене в сімї великій, В сімї вольній, новій, Не забудьте помянути Незлим тихим словом.