В історії культури Української козацької держави XVIII ст. було складною і багатогранною добою. Це був період, коли продовжувався започаткований у попередні часи розквіт українського мистецтва й літератури. Однак у той самий час створювалися умови, за яких українська культура поступово втрачала свою самобутність і набувала рис провінційності.

Культура України ХVIІІ століття підготували студенти 23 групи Борисюк Тетяна Гордійчук Тетяна Вегера Максим

АРХІТЕКТУРА

Українське бароко Ще у XVII ст. в архітектурі з'являються елементи стилю бароко. Він передбачає велику кількість прикрас зовні і всередині будівлі, складність архітектурної конструкції, розробку складних просторових ансамблів, синтез різних видів мистецтва.

«Козацьке» бароко Провідним типом споруд стає так званий козацький собор п'ятикупольний, з чотирма однаковими фасадами. Яскравий приклад – Миколаївський собор в Ніжині.

Миколаївський собор в Ніжині

Собор Антонія та Феодосія м. Васильків

Мазепинське бароко Завдяки активній будівельній діяльності гетьмана Мазепи, стиль бароко в Україні ще називається «Мазепинським стилем». Мазепою було споруджено 14 і оновлено 10 церковних храмів. Розбудовуються міста Київ, Чернігів, Суми, Харків, Батурин.

Михайлівська церква Видубицького монастиря Пам`ятка архітектури в ансамблі Видубицького монастиря. Споруджено в за часів князя Всеволода Ярославича. В середині XVII століття храм реставрував на власні кошти митрополит Петро Могила. Після пожежі 1760 собор було відновлено

Георгіївський собор Центральною домінантою монастирського ансамблю Видубицького монастиря є бароковий Георгіївський собор, збудований у роках на кошти Стародубського полковника М.Миклашевського. П`ятикупольний храм нагадує дерев`яні українські церкви того часу - це типова барокова споруда.

Збудована за проектом архітектора Бартоломео Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою. Андріївська церква

Маріїнський палац В.Растреллі, рр.

Архітектура Західної України В архітектурі Західної України переважала загальноєвропейська стилістика, національне начало було виражено відносно слабко. Найвидатнішим зодчим в західноукраїнських землях був Б.Меретин. Найбільшими пам'ятками його зодчества є Львівський собор св. Юра та Ратуша в Бучачі.

Собор св. Юра побудований за проектом архітектора Б. Меретина

Ратуша в Бучачі

Петербурзька академія мистецтв

ЖИВОПИС

Дмитро Левицький ( ) російський і український живописець- портретист. Від 1770 року академік Петербурзької академії мистецтв.

Д. Левицький Портрет О.Кокорінова. Феодосія Ржевська

Володимир Боровиковський ( ) український художник- живописець, іконописець та портретист, з 1795 академік Петербурзької Академії мистецтв. В. Боровиковський "Богородиця во славі

Портрет М. Лопухіної, 1797р., Третьяковська галерея

Антон ЛосенкоВолодимир та Рогнеда. Лосе́нко Анто́н ( ) український живописець і портретист. Вчився живопису в Петербурзькій AM а згодом продовжив навчання в Парижі і Римі. Після повернення Лосенко був обраний професором, академіком і директором Академії Мистецтв.

ІКОНОПИС

Нові мистецькі принципи поступово поширювалися в українському іконописі. Своєрідне поєднання іконописних традицій із художніми досягненнями того часу спостерігались у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича найвидатніших іконописців козацької доби.

Іва́н Рутко́вич визначний галицький іконописець кінця 17 початку 18 ст., працював переважно у Жовкві. Надаючи релігійним персонажам життєвих рис, художник прагнув розкрити реальну красу людини

ТРІЙЦЯ

Йов Кондзелевич – прихильник створення об'ємного образу. Його називають українським Рафаелем.

Ікона Покрова Богородиці

Народний живопис

Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.

Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки.

Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай».

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Музичне мистецтво Глухівська співоча школа, створена з ініціативи гетьмана Данила Апостола. Більшість випускників потрапляла до Москви і Петербурга композитор Дмитро Бортнянський потрапив до Москви, проте в його творчості присутні українські мотиви. Композитори Максим Березовський і Артемій Ведель вони працювали в різних жанрах, зокрема оперному, але переважала все ж церковна музика.

Дмитро Бортнянський

Максим Березовський

ТЕАТЕР

Театр У XVII столітті популярною стає драматургія. Найбільш поширеними були два види драми: релігійна і шкільна. Релігійна драма, в свою чергу, поділялася на три форми: Містерія таїнство спокутування гріхів людей Ісусом Христом; Міракл події життя святих; Мораліте драми, в яких виступали алегоричні фігури Душі, Любові, Гніву, Заздрості та інші і велися розмови повчального характеру.

Вертеп Крім церковної і шкільної драматургії, народжується народний ляльковий театр вертеп поширений в Україні, в барокову добу (17-18 ст.). Такий театр являв собою триярусну скриню, яка символізувала три рівні космосу. Пізніше залишилося два рівні, у верхньому розгорталися релігійні лялькові вистави, а в нижньому гумористичні інтермедії, які користувалися величезною популярністю в народі.

Вертеп

Висновок Розділ українських земель між двома імперіями, згортання автономії України російським царатом, ліквідація гетьманщини, заборона публікацій українською мовою, русифікація верхівки українського суспільства до кінця XVIII століття створили важку ситуацію для української культури.

Список використаної літератури Бокань В. Культуроголія: Навч. посібник. Київ, Історія світової культури: Навч. посібник/Керівник авт. колективу Л.Т. Левчук – 2-ге видання, перероб. і доп. Київ: Либідь, 1999 – 368 с. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник/За редакцією А.В. Яртися, С.М. Фендрика, С.О. Черепановой. Львів: Світ, 1994.