Термін «епідемія» використовують, коли захворювання охоплює значні регіони. У разі надзвичайно широкого поширення епідемії (кілька країн, чи навіть на кількох континентах) часто вживають термін пандемія.

наявність активних джерел інфекції; відсутність активного спротиву реалізації механізмів і шляхів передачі; наявність переносників; наявність сприйнятливого населення, порушення санітарних правил, недостатня профілактична робота органів охорони здоров'я тощо. При інтенсивній дії цих передумов і відбувається старт епідемії.

мала заселеність місцевості; відсутність природних вогнищ інфекцій; стабільність місцевого населення; досить задовільні санітарні умови на виробництві; високий рівень санітарної культури населення; можливість проведення якісної планової масової специфічної профілактики інфекційних хвороб; високий рівень клінічного та лабораторного обслуговування населення; добре організована і проведена гігієнічна, протиепідемічна робота серед; високий рівень обстеження та роботи в епідемічних осередках, ефективне виявлення та ізоляція носіїв інфекції, заходи проти занесення інфекцій з-за кордону тощо.

Окрім значних за рівнем поширення епідемій можуть відбуватися і місцеві, пов'язані зазвичай з надзвичайними причинами. Місцеві епідемії за відповідних умов здатні поширитися далеко за межі території початкової появи.

Сезонні епідемії характеризуються щорічним зростанням у певні місяці року рівня захворювань до максимуму з подальшим більш або менш повільним їх зниженням до рівня, що спостерігають у міжсезонний період. Яскравим прикладом цього є щорічні зимово- весняні епідемії ГРВІ та грипу.

Розвиток і наслідки епідемій можна передбачити виходячи з математичних моделей, які враховують характеристики популяцій та імовірність передачі хвороби.