«Ні дня без рядка»

Рід діяльності: прозаїк, поет Роки активності: Напрямок:неоромантизм, соціалістичний реалізм Псевдоніми Георгій Ней, Юрій Юрченко.

Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в селі Майєрове тепер Компаніївського району Кіровоградської області в селянській родині. У 1908 р. у пошуках кращого життя родина переїхала до Єлисаветграда.

У 1919 р. Юрій на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, в повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі. Вчився в Київському політехнічному інституті на перших двох курсах ( ). Вчився разом з майбутнім конструктором ракет С. Корольовим.

У рр. працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. З 1927 жив у Харкові, з 1939 в Києві. Перший вірш «Море» надрукував російською мовою (1922), уперше виступив з віршами українською мовою в 1924 році (збірка «Прекрасна Ут», 1927), далі перейшов на прозу.

Романтичні новели раннього періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927). Яновський, разом з М. Хвильовим один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля» (1928), після якого з'явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1931), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності.

До тієї самої теми революції на Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції. За війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і військови... Тому роду не буде переводу, де браття милують згоду.... Книга Ю.Яновського Вершники, прострелена фашистською кулею. Знайдена в речовому мішку снайпера Андрія Ткача, який поліг на полі бою. Зберігається в Державному музеї книги і книгодрукування України.

«Вершники» аналіз твору Жанр «Вершники» новелістичний роман. Рік створення: Напрям: модернізм. Течія: «романтика вітаїзму», експресіонізм із яскраво вираженими ознаками імпресіонізму; водночас наявні риси неореалізму. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.

1.«Подвійне коло», 2. «Дитинство», 3. «Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6. «Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Композиція «Вершники» Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни.

«Вершники» проблематика Трагедія роду й народу. Розпад родини заради ідеї. Революція і народ. Політичні платформи різних партій і політичних сил. Відданість справі. Творча праця та духовні цінності. Проблема братовбивчої громадянської війни. Роман складається з восьми композиційно й сюжетно повязаних новел. Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. Головний мотив розпад людського роду, що почався з революцією. Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. «Вершники» особливості

Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.

Найвизначнішим твором Яновського повоєнного часу став роман «Жива вода» (1947), в якому письменник втілив ідею невмирущости нації, відроджуваної по воєнній катастрофі. Гостро критикований за націоналізм, Яновський змушений був переробити цей роман у відповідності з принципами соцреалізму й перевидати його в далеко слабшому варіанті під іншою назвою назвою («Мир», 1956).

Він був романтиком. Світ бачив безмежним, загадковим і мінливим. Мав палке життєлюбство, нестримний потяг до краси довколишнього світу, вмів цю красу передавати Його спадщина:70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, 4 романи, 7 п'єс та ще кіносценарії. Ю.Яновського справедливо називають сміливим новатором в українській літературі 20 ст.

Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказав мовою драматургічного мистецтва. Йдеться про п'єсу «Дочка прокурора», яка побачила світло рампи за кілька днів до смерті Юрія Івановича Яновського. Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарій художнього фільму «Зв'язковий підпілля» (1951), літературний сценарій «Павло Корчагін» (за мотивами роману М. Островського «Як гартувалася сталь», 1953) та сценарій документального фільму «Микола Васильович Гоголь» (1952). 25 лютого 1954 року завершився земний шлях одного з найбільших українських прозаїків 20 ст.,якого Лух Арагон назвав «українським Гомером»

Цікаві факти: Щоб всебічно вивчити життя, по-справжньому заглибитися в людську психологію, Юрій Яновський вважав, що письменник повинен мати не літературну професію. Стати інженером-конструктором йому так і не вдалось його виключено з комсомолу, від нього відвернулась кохана дівчина. Яновський змушений був повернутися додому. Причиною цьому стало те, що поблизу Майєрового було вбито фінагента, звинувачення впало на Юркового дядька Петра Миколайовича. Згодом убивць знайшли, дядька було реабілітовано. Саме Яновський запросив на зйомки до Одеси московську красуню Юлію Солнцеву. Однак, двобій за її серце виборов режисер-початківець Олександр Довженко....зі своєю дружиною Тамарою, актрисою-травесті, майже тридцять подружніх років вони були на «ви». Юрій Яновський рано посивів – йому тоді було 30 з лишком. Бідність довела письменника до того, що він закладав цілі пакунки своїх улюблених книжок. Провідні лікарі столиці помилилися у діагнозі письменника: замість виразки шлунку встановили інфаркт серця. Що й спричинило смерть.