Мета цієї роботи розглянути деякі характерні символообрази українського фольклору, на прикладі українських пісень. Проблема походження, виникнення символу достатньо у світовій теоретичній думці не досліджена.

Людина живе у світі символів, що своїм походження сягають як давніх часів формування мови та мислення, так і нових, пов язаних із науково - інформаційними технологіями.

Українські народні пісні - це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам ' яті і передаються з вуст в уста. Українські пісні духовна та моральна скарбниця творчості та багатого мистецтва української землі

Прослуховуючи, вивчаючи та аналізуючи українські пісні маємо змогу дізнатись життя та існування українського народу протягом багатьох віків. Українська пісня - душа народу, яка знайшла своє вираження та відображення в пісні.

Дорогоцінним надбанням поетичного та музичного генія українців є українська пісня як душа народу, яка стала найдорожчим та невичерпним народним скарбом.

Українські пісні про кохання є невідємною частиною пісенного мистецтва українського народу. Вони відносяться до обємного циклу ліричних пісень та займають центральне місце.

В теорії символу важлива теза про те, що символ ґрунтується передусім на живому спогляданні дійсності, щодо якої стає специфічним відображенням.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

Народні символи в українських піснях є рослинні і тваринні. До рослинних символів відносяться калина, верба, тополя, барвінок, калина та багато інших. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. Без верби і калини – нема України, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Верба улюблене дерево українських народних пісень, в яких воно виступає з незвичайно багатою символікою.

Одне з найвизначніших місць в українській символіці займає лелека. Лелека в українців – святий птах, який, за повір ям, має риси і звички, що притаманні людям. Лелека - символ любові та родини, щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. Гніздо лелеки можна зрівняти з сімєю, а самих лелек прирівнюють до людей.

Доволі поширеним символом являється барвінок. Барвінок вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість Барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу.

Та найвизначніше місце в українській народній поезії належить калині. З давніх-давен оспівують калину у думах, піснях, складають про неї легенди, вірші, повір'я, приказки, афоризми тощо. Бо калина споконвічний яскравий символ України, вірна супутниця людини від народження до останніх днів.

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Оспіваний в народних думах та піснях дуб часто є символом молодого козака. Чом дуб не зелений? - Лист хмара прибила; Козак невеселий - Лихая година. Дуб і березу порівнюютьз козаком та його матір ' ю : Ой, дуб до берези Гіллям похилився, Козак своїй матусеньці До ніг уклонився.

Також досить поширено в українській письменності застосовується символ тополі. Тополя – символ дерева життя; оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності.

Отже можна сказати, що символіка невідємна частина світу та світосприйняття людини та всесвіту, але символи залишаються важливим обєктом наукових фольклористичних досліджень.