5,96,33,6 0,30,70 2,74,11,4
На уроках української літератури ми вивчаємо творчість Д. Білоуса. Сьогодні ми познайомимося ще з одним його віршем. Як цар повелів. Доводилось чути мені: Навіщо ці коми дурні?!- Казав пятикласник хлопчак, - Зі слів зрозуміло і так. На це я казав у отвіт: Є притча старезна, як світ, Переказ про вирок царя, Коли привели бунтаря. Слузі він диктує в ту мить: Карати, не можна простить. Той пише, як цар повелів, А коми не ставить між слів.
І ось на майдані для страт – Бунтар у кайданах. І кат, Що мав за царя відомстить. Карати, не можна простить, – Слуга обявля рішенець Аж руку підносить мудрець: (усі шанували його) Не так прочитав ти, слуго, – бо встиг зазирнуть тайкома, Що коми у тексті нема. Взяв вирок, поправив умить: Карати не можна, простить.