Музика Ренесансу Учениця 8-В класу Щербатюк Вікторія

Му́зика (від грец. μουσική мистецтво муз) мистецтво організації музичних звуків, насамперед в часовій (ритмічній), звуковисотній та тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь- який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.грец.мистецтвомузичних звуківритмічнійзвуковисотнійтембровійзвукмузичні інструменти Музика для справжніх музикантів ніщо інше, як жива душа, граючої мелодії (думка багатьох композиторів XVIII ст)

У той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме: зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація),операоперета драматичною дією (театральні та кіно-твори), танцем і жестом (балет, пантоміма)балетпантоміма

Музика і театр України Театральне та музичне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. На Русі поширеними були обрядові танці, пісні, скоморошні ігри, гуслярські билинні розспіви, а також ратна музика, що супроводжувала військові походи. Головними носіями народного театрального мистецтва Київській Русі були скоморохи народні лицедії, талановиті музиканти й актори. Мистецтво скоморохів було дуже поширене на Русі.

Розвиток інструментальної музики привів до появи у деяких містах музичних цехів на зразок ремісничих, що діяли у м.Львові, Кам'янець-Подільську, а також на Волині. Музичні цехи сприяли розвиткові народної професійної інструментальної музики, виникненню самобутніх ансамблів українських національних інструментів. Наприкінці XVI ст. істотно розширилася сфера театрального мистецтва. Витоки українського театру беруть початок від народних ігор Київської Русі, де часто використовувалися фольклорні твори, простежувалися елементи народної драми, пантоміми, балету. Від 1573 р. бере початок звичай ходити з ляльками, що означало виникнення лялькового театру.

Нові інструменти, друкування нот і широка популярність музики сприяли розвитку камерної музики. Як виявляється з її назви, вона призначала для звучання в невеликих залах перед нечисленною аудиторією. Виконавців було трохи, переважали вокальні виступи, тому що мистецтво співу в ту пору було розвинено куди більше, чим музицирование. Крім того, гуманісти затверджували, що на слухача сильніше всього впливає "чудесний сплав" двох мистецтв - музики й поезії. Так, у Франції як жанр виділився шансон (багатоголоса пісня), а в Італії - мадригал

На початку XVI в. більшість відомих композиторів були родом з Північної Європи, але наприкінці сторіччя першою скрипкою зазвучали італійці. Молоді музиканти з багатьох країн приїжджали на навчання в Італію. Англійські музиканти вивчали італійський мадригал і наслідували його. Композитори Таллис і Доуленд писали як складну церковну музику, так і немудрі пісні для одного голосу. Музика перестала бути чітко розрахованої й строго духовної. Вона здобувала емоційний, виразний і яскраво індивідуальний характер. Музика заговорила з людьми - і люди розуміли її мова

Музика епохи Відродження, подібно образотворчому мистецтву й літературі, вернулася до цінностей античної культури. Вона не тільки тішила слух, але й виявляла на слухачів духовний і емоційний вплив Відродження мистецтва й науки в XIV-XVI вв. було епохою великих змін, що ознаменували перехід від середньовічного способу життя к современности.