Богдан Лепкий

Богда́н Ле́пкий (повне ім'я - Богдан Теодор Нестор Лепкий), (нар. 9 листопада 1872, с. Кривеньке Чортківського району Тернопільської області пом. 21 липня 1941, м. Краків [1] ) український поет, прозаїк, літературознаве ць,критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько- культурний діяч, художник. Син о.Сильвестра Лепкого, брат Левка і Миколи Лепких, батько Лева Ростислава Лепкого.9 листопада1872КривенькеЧортківського районуТернопільської області21 липня1941Краків [1]поетпрозаїклітературознаве цькритикперекладачісторик літературипубліцистхудожникСильвестра ЛепкогоЛевкаМиколи

Богдан Лепкий народився в селі Кривеньке, дитинство минуло в селі Крегулець, із 1879 по 1891 родина жила у селахПоручин і Жуків (нині Бережанського району). Протягом восьми років (із 1878) мешкав у Бережанах у свого діда священика, декана УГКЦ і віце-маршалка Бережанського повіту о. Михайла Глібовицького, батька матері. [2 ] Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Співав у гімназійному українському хорі під керівництвом Дениса Січинського, у хорі «Боян» (м.Бережани). Брав участь у концертах, декламував вірші, читав уривки з прозових творів. Мав змогу познайомитися з акторами мандрівного театру «Української Бесіди» Владиславом Плошевським, Степаном Яновичем (батьком Леся Курбаса), Марією Романовичівною та іншими, які кілька разів гастролювали в місті, бували в домі Лепких. Малярство вивчав у Юліана Панькевича, згодом знаного українського художника. Під його керівництвом намалював портрет діда о. М. Глібовицького, бабусі, батька о. Сильвестра Лепкого, публіциста і письменника (літературний псевдонім Марко Мурава), матері Домни (з дому Глібовицької), низку портретів українських поетів, зокрема Т. Шевченка, портрети своїх учителів Матеуша Куровського, Михайла Соневицького; окремі з цих робіт висіли в гімназійних класах.КривенькеКрегулець ПоручинЖуківБережанського району1878БережанахУГКЦ [2 ]1878Бережанської класичної гімназіїДениса Січинського«Боян»Бережани«Української Бесіди»Владиславом ПлошевськимСтепаном ЯновичемЛеся КурбасаЮліана ПанькевичаМарко МураваТ. ШевченкаМихайла Соневицького

У 1891 р. закінчив гімназію і вступив до Віденської Академії мистецтв. Через три місяці за порадою Кирила Студинського перейшов на філософський факультет Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури. Тут брав участь у роботістудентського товариства «Січ», у дискусіях на суспільно-політичні та літературні теми, разом із Ф.Колессою займався етнографічнимидослідженнями. У Відні заприятелював з художником Миколою Івасюком, продовжував малювати під його опікою; з ним приїжджав на літні канікули до Жукова, де їм позували селяни; у селі створив кілька картин на історичну тематику, серед них «Коронація короля Данила», робив малюнки для майбутніх праць «Козацькі бої». Також малював сцени з полювання.1891Віденської Академії мистецтвКирила СтудинськогоВіденського університетумовознавствоісторію літературистудентського товариства «Січ»Ф.КолессоюетнографічнимиВідніМиколою Івасюком З другого курсу студіював на філологічному відділі Львівського університету; українську історію та літературу вивчав під керівництвом Михайла Грушевського, Омеляна Огоновського, Ісидора Шараневича. Брав участь у львівських молодіжних товариствах «Ватра» і «Сокіл», хорі «Боян».Львівського університетуМихайла ГрушевськогоОмеляна ОгоновськогоІсидора Шараневича«Сокіл»

З 1895 р. почав працювати вчителем української, польської та німецької мов і літератур, історії та географії в Бережанській гімназії. Водночас інтенсивно займався громадською працею: започатковував читальні «Просвіти», бібліотеки і позичкові каси, виголошував реферати та промови на святкових академіях, був учасником хору «Боян» і драматичного гуртка. Зіграв роль Петра в «Наталці Полтавці», (1898).1895Бережанській гімназії«Наталці Полтавці» 1897 р. одружився з донькою свого дядька по батькові Олександрою, яку здавна кохав р. після відкриття в Ягеллонському університеті (м. Краків) лекторату української мови та літератури запрошений сюди викладати ці предмети. Одночасно працював професором у третій гімназії ім. Яна Собєського і в гімназії св. Яцка у Кракові; доцент «виділових курсів» для вдосконалення кваліфікації вчителів. Співпрацював з літературним об'єднанням «Молода Польща», заприязнився з польськими письменниками С.Виспянським, В. Орканом, К. Тетмаєром та ін. 1899КраківС.ВиспянськимВ. ОрканомК. Тетмаєром Один із засновників (1901) і активний учасник «Слов'янського Клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski» (Краків, ); у ньому Б. Лепкий упорядковував постійні рубрики «Руська хроніка» і «Огляд руської преси»; в 1907 р. припинив співпрацю з виданням через політичні незгоди з редакцією. Того ж року виступив з ініціативою збирання коштів на народні школи; написав з цією метою відозву- заклик