Анімалістичний жанр поєднує природничо-наукові й художні принципи і розвиває спостережливість і любов до природи. Нерідко головним завданням анімаліста стає точність зображення тварини (наприклад, в ілюстраціях до наукової і науково-популярної літератури). Про гостру спостережливість художників-мисливців свідчать зображення звірів і птахів у первісному мистецтві. Знання будови тіла, життя і звичок тварини - необхідні умови для створення повноцінного образу. Ці знання набуваються поступово, і не варто нехтувати жодною можливістю їх поповнити. Часто при створенні ілюстрацій до казок, байок, алегоричних і сатиричних зображень тварина «олюднюється», їй надаються притаманні людям риси, вчинки та переживання. Однак і в цьому випадку потрібно, щоб тварина легко впізнавалась. А це і означає, що без уважного вивчення реальної, природної зовнішності тварини нам не обійтись.

Рисунок з живої натури - основний спосіб пізнання особливостей малювання тварини. Враження, які приходять безпосередньо із життя, - єдиний, нічим не замінний матеріал для подальшої творчої роботи в жанрі анімалістики. Донна Лон. Начерки тварин

Знайомство з рисуванням тварини краще розпочати з навчального начерку. Начерк передає найзагальнішими і скупими лініями різноманітні пози, миті руху і пропорції тварини, а також окремих її частин. Під час виконання начерку не варто звертати увагу на зайві подробиці. Начерк - це найшвидший спосіб закріпити на папері свої перші враження від натури.

Лінія - головний елемент начерку, її потрібно наносити на папір легко й вільно, зберігаючи чіткість. Краще наносити легкі лінії, не зачорнюючи їх: у такому випадку можна залишати неточні лінії, не стираючи їх гумкою, і замінювати їх точнішими і наприкінці начерку стерти непотрібне; таким чином ми звикаємо рідше користуватися гумкою і зайвий раз не куйовдити паперу, бо не кожен різновид паперу витримує гумку.

Начерк тварини з натури

Для першого знайомства з яким-небудь звіром чи птахом ми розглядаємо книжки, атласи тварин, відвідуємо зоопарк чи природничий музей. Хоча в багатьох з нас удома є домашні улюбленці, які заслуговують стати моделлю для анімалістичного портрета

Учнівські роботи

Рисувати тварин складніше, ніж предмети, бо коли ми їх зображуємо, вони не сидять нерухомо, а постійно змінюють свою позу і рухаються. Як тоді зобразити тварину? Навчитися рисувати тварин можна, якщо це робити поетапно. Найбільшу увагу треба приділити їхнім відмінностям. Якщо на рисунку зображено слона, то, звичайно, він матиме хобот і великі вуха. Можливо, не з першої спроби вам удасться нарисувати правильно улюблену кицьку чи собаку, але після декількох спроб ви обовязково зможете це зробити. Тварин, звичайно, краще рисувати з натури, але як їм пояснити, щоб вони сиділи не ворушачись? Єдиний спосіб не поспішаючи нарисувати вашого домашнього улюбленця - дочекатися, коли він буде спати, і швиденько «накидати» контур, тому що тварина може змінити позу. У крайньому разі, можна сфотографувати, а після того по фото нарисувати ваших кицьку чи собаку (або якусь іншу тварину).

На щастя, сучасний художник-анімаліст, на відміну від митців минулого, має таку можливість. Можна тільки уявити, скільки часу в художників у давнину забирали спроби «впіймати» потрібний рух тварини, для того щобУчнівська робота відтворити його на картині Учнівські роботи

Аверін Всеволод Григорович ( ) - український художник-графік, анімаліст. Працював у Харкові. Більшість робіт митця виконано в техніці літографії, найвідоміші з них - серії «Звірі зоосаду» і «Куниці». Увага і спостережливість поєднуються в них зі справжньою повагою до незвичних «моделей». Також Аверін ілюстрував дитячі книжки (казки «Колобок», «Ріпка»), створював портрети і пейзажі. В. Аверін. Ілюстрація до казки І. Франка «Лисичка і Журавель»

Дякую за увагу