Історія міста

В епоху Середньовіччя склалося кілька типів виховних систем: Церковне ( духовне ) виховання ; Лицарське виховання ; Міське ( бюргерське ) виховання ; Система практичного виховання.

Церковне виховання – основний тип середньовічного виховання.

Церковні школи ділились на кілька різновидів : Монастирські Соборні ( кафедральні ) Парафіяльні

Лицарське виховання - система виховання синів світських феодалів в середньовіччі, яка мала на меті виховання професійного воїна.

Міське (або бюргерське) виховання З явилося у зв язку з ростом міст i розвитком торгівлі у X- XI ст. та появою нового соціального стану – горожан ( бюргерів ). Ці школи були двох різновидів : Ремісники відкривали свої цехові школи, а купці свої гільдійські школи.

Система практичного виховання Здійснювалася батьками у повсякденній праці та носила практичний характер.

Виховання й освіта жінок Виховання та освіта жінок в епоху середньовічного феодалізму мали жорсткий кастовий характер. Дівчата знатного походження виховувались в сім'ї під наглядом матерів чи спеціальних виховательок. Подекуди їх навчали читанню та письму ченці з найближчого монастиря. Широко практикувалось також віддавати дівчаток із заможних сімей на виховання до жіночих монастирів. Виховання дівчат, які належали до непривілейованих станів, обмежувалось набуттям навичок вести господарство, навичок рукоділлю та релігійним настановам вдома.

Погляди на виховання дітей в епоху Середньовіччя В цей період погляди на виховання надзвичайно суперечливі : феодалізм не визнавав людину як особу, здатну діяти самостійно ; а християнство проповідувало певну самостійність особи, наділеної свободою волі здатністю самостійно приймати рішення і діяти на свій розсуд. Отже, оскільки за середньовіччя особа не могла реалізуватися як суб ' єкт соціуму, тобто в соціальному середовищі, вона утверджувалася під впливом християнства як духовна особа заглиблюється в себе, у світ своїх почувань ( монастирські, церковно - приходські школи ). Головним вважалося виховання душі дитини.

Дякую за увагу