Презентація на тему : ДОСЛІДЖЕННЯ М.МИКЛУХО-МАКЛАЯ
ПідписПідпис (автограф) Миклухи-Маклая під ілюстрацією до статті у виданні «The Proceedings of the Linnean Society of NSW, vol. VIII, for the year 1883» [1]автограф [1]
Миклухо-Маклай Микола Миколайович (5 (17) липня 1846, село Язикове, Новгородська губернія 2 (14) квітня 1888, Санкт-Петербург) відомий мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць; українського походження з козацького роду Миклух. Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття. Німецький натураліст Ернст Геккель зі своїм асистентом Миклухою-Маклаєм на Канарських островах, 1866 рікнатуралістЕрнст Геккель1866
Юні роки Микола Миколайович Міклухо-Маклай народився в родині залізничного інженера. Родина мала потомствене дворянство, яке заслужив прадід Міклухо-Маклая - уродженець Чернігівщини, запорізький козак Степан Міклуха, що відрізнився при взятті Очакова (1788). Пізніше родина переїхала в Санкт-Петербург, де з 1858 Микола продовжив навчання в Другій Санкт- Петербурзькій гімназії. Закінчивши курс гімназичного навчання Міклухо-Маклай як вільний слухач продовжує навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. Навчання не було довгим. У 1864, за участь у студентських сходках Міклухо-Маклая відчисляють з університету і він, на засоби зібрані студентським земляцтвом, їде в Німеччину. У Німеччині він продовжує навчання в Гейдельберзькому університеті, де вивчає філософію. Через рік Міклухо-Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського університету, а потім Йенського університету. У Йенському університеті Микола знайомиться з відомим зоологом Е. Геккелем, під керівництвом якого починає вивчати порівняльну анатомію тварин. Як асистент Геккеля Міклухо-Маклай робить подорож на Канарські острови й у Марокко. Після закінчення університету в 1868, Міклухо- Маклай робить самостійну подорож по узбережжю Червоного моря, а потім, у 1869, повертається в Росію.
Становлення вченого Кругозір молодого дослідника розширився і він перейшов до більш загальних питань природознавства - антропології, етнографії, географії. У цих областях Міклухо-Маклаю вдалося досягти визначних успіхів. Особливо цікавий його висновок про те, що культурні і расові ознаки різних народів обумовлені природним і соціальним середовищем. Миклухо-Маклай на півострові Малакка, рікпівострові Малакка
Робить Міклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на військовому кораблі "Витязь" він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів (папуасів). Початі на Новій Гвінеї спостереження Міклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно- західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка й островах Океанії.
У році вчений знову проводить кілька місяців на північно- східному березі Нової Гвінеї, повернувши до того племені, життя якого він спостерігав раніше. На жаль перебування його на острові були недовгим і ознаки анемії і загального виснаження змусили його залишити острів і відбути в Сінгапур. Лікування зайняло більше півроку. Недолік фінансових засобів не дозволив Міклухо-Маклаю повернутися в Росію і він був змушений перебратися в Сідней (Австралія), де оселився в російського консула. Потім Міклухо-Маклай якийсь час живе в Англійському клубі, а потім перебирається в будинок суспільного діяча, вченого-зоолога і голову Лінєєвського товариства Нового Південного Уельсу В. Маклея. Маклей допомагає Міклухо-Маклаю реалізувати висловлену ним в Ліннеївському товаристві ідею будівництва Австралійської зоологічної станції. У вересні 1878 пропозиція Міклухо-Маклая було схвалено й у затоці Ватсон-Бей по проекту сіднейського архітектора Джона Кіркпатрика почате будівництво станції, яка одержала назву Морської біологічної станції.
У Міклухо-Маклай робить експедицію на острови Меланезії, зокрема на острів Нова Каледонія й у черговий раз відвідує північно-східний берег Нової Гвінеї. У 1882 учений повертається в Росію. У плани Міклухо-Маклая входили будівництво морської станції і російського поселення на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї (Берег Маклая). Міклухо-Маклай пропонував і свою програму економічних і соціальних перетворень життя остров'ян. Аудієнція в Олександра III не принесла результатів. Плани вченого було відкинуто, але йому вдалося вирішити питання погашення боргів і дістати фінансові кошти на подальші дослідження і видання власних праць.
У 1883 Міклухо-Маклай залишає Росію і повертається в Австралію. У 1884 він жениться на Маргариті Робертсон, дочці великого землевласника і політичного діяча Нового Південного Уельсу. У 1886 році вчений знову повертається в Росію і знову пропонує імператору "Проект Берега Маклая" як протидії колонізації острова Німеччиною. Однак і ця спроба не принесла бажаного результату. Зношений організм дослідника слабо протистояв хворобам і у ввечері 2 квітня 1888 великий учений помер у клініці Віліє в Санкт-Петербурзі.
Пам'ять про вченого Дружина Міклухо-Маклая і його діти, що повернулися після смерті вченого в Австралію, у знак великих заслуг ученого до 1917 одержували російську пенсію, яка виплачувалася з особистих коштів Олександра III, а потім Миколи II. У 1947 ім'я Міклухо-Маклая присвоєно інституту етнографії АН СРСР. У 1947 режисером В. А. Розумним знятий художній фільм "Міклухо- Маклай". У 1996, у рік 150-річчя з дня народження Міклухо-Маклая, ЮНЕСКО назвало його Громадянином світу. У цьому ж році на території Університету ім. В. Маклея встановлене погруддя вченого (скульптор Г. Распопов).
Дякую за увагу ! Миклухо-Маклай в Квінсленді (постановочна світлина), Австралія, 1880 рікКвінслендіпостановочна світлина