Думи та історичні пісні. Урок художньої культури в 10 класі Підготувала Савченко Тетяна Терентіївна Спів козаків тішить душу і зцілює від журби, бо їх наспів приємний, йде від серця і виконується мовби з одних вуст; вони пристрасно люблять нотний спів, ніжні й солодкі мелодії. П. Алепський, рр.
ЗАПИШІТЬ ВИСЛОВЛЮВАННЯ, ЯКІ З НИХ Є НАРОДНИМИ ПРИСЛІВЯМИ? 1. Українська пісня – це поетична біографія українського народу. 2. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. 3. Пісня утверджує поетичне бачення світу. 4. Музика без язика, а в гурти збирає. 5. У пісні народ навчився розуміти самого себе. 6. Вплив музики на людину – найдавніший спосіб лікування 7. Пісня – душа народу.
На які дві групи можна поділити музичну творчість? Професійна Народна
Народні пісні Календарно-обрядові пісні Колядки та щедрівки, веснянки; русальні, жниваські, купальські Соціально-побутові пісні Козацькі,кріпацькі,чумацькі,ре крутські, солдацькі, наймитські,заробітчанські Епічні пісні думи, балади, історичні пісні Родинно-побутові пісні Весільні,пісні про кохання і ін.
Обрядові пісні: календарно-обрядові; родинно-обрядові Не обрядова лірика : родинно-побутові, пісні про кохання Пісенна епіка: історичні пісні, думи, балади Соціально- Побутові: козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські, солдатські, наймитські, Жанри укр. Нар. пісень
Історичні пісні тематикагероїОсобливостівиконавці Характеристика
…від колиски до могили людину супроводять пісні,бо нема такої події в житті людини,нема такого людського почуття,яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни,чи рокотом грому (М.Стельмах) Пісні малоросійські можуть цілком називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і... завжди відповідають тодішньому стану почуттів. Микола Гоголь Українська пісня – бездонна душа українського народу,це його слава О.Довже нко
У XVXVI ст. історичні пісні та думи стають одним із найяскравіших явищ української народної музики, своєрідним символом національної історії та культури. Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція історичних і величальних пісень, у яких зазвичай прославляли князів, воєнні походи та інші історичні події. Уже в XI ст. князям Мстиславу, Ярославу та іншим співали «славословія». У літописах міститься багато свідчень щодо виконання різних історичних оповідей про походи «на греки й хозари», про «свари і бійки князів» та ін.
В українську фольклористику поняття «історична пісня» увів М. Гоголь. У статті «Про малоросійські пісні» (1833) він наголошує на визначальній рисі цього жанру: «Вони не відриваються ані на мить від життя і завжди відповідають тодішньому стану».
Історичні пісні За змістом історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. У них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх патріотизм, беззавітне служіння батьківщині, боротьба з ворогами загарбниками і гнобителями («Про Данила Нечая», «Про Байду», «Про Івана Сірка», «Про Максима Залізняка»). Славу співає український народ таким борцям проти поміщиків і соціальної несправедливості, як Устим Кармалюк та Олекса Довбуш. У пісні «Про Бондарівну» постає чудовий образ гордої, сповненої почуття людської гідності дівчини, яка дає зневажливу одповідь «вельможному» панові Каньовському (імовірно, магнатові Миколі Потоцькому, ), який залицявся до неї. Для багатьох історичних пісень характерними є елементи гострої сатири, звернені проти зовнішніх і внутрішніх ворогів вітчизни і народу.
За тематикою зображення історичні пісні поділяються на три основні види: 1.) про звитяжну боротьбу козаків проти татаро - турецького поневолення ( « Зажурилась Україна », « Та, ой, як крикнув же козак Сірко » );
2) про події народно-визвольної війни проти панської Польщі ( ) та героїв цієї війни ( « Чи не той то Хміль », « Ой послав Бог Хмельницького », « Ой Морозе, Морозенку » )
3.) про народних месників та їх боротьбу проти соціального та національного гніту ( « Ой попід гай зелененький » про Олексу Довбуша; « Максим козак Залізняк » ; « Ой наварили ляхи пива » про Івана Гонту; « За Сибіром сонце сходить » про Устима Кармалюка; « Летить галка через балку » про останнього кошового Петра Калнишевського тощо).
Пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками Зажуралась Україна Тема: Показ страждань українського народу від нападів турецько-татарських орд
Ідея: заклик до мирного населення єднатися з козацьким військом для захисту рідних земель Основна думка: лише одностайні дії всього народу можуть врятувати країну від зруйнування Художні засоби : Метафори,риторичні оклики
Та ой як крикнув же та козак Сірко Тема: зображення походу козацького війська під керівництвом Івана Сірка до кримського хана
Ідея: Уславлення мужності,винахідливості,рішучості Сірка та його війська Основна думка: Народ завжди складає пісні про тих,хто віддав своє життя заради Батьківщини Художні засоби: Метафори,риторичний оклик,повтори,епітет
Думи тематикагероїОсобливостівиконавці Характеристика
Думами називають пісенно-розповідні твори, призначені для виконання речитативом під акомпанемент музичних інструментів (кобзи, бандури чи ліри). Оригінальним і популярним видом усної народного творчості в Україні є думи. Дума найвизначніша частина українського народного епосу. До її особливостей належать реалістичність, історизм, поєднання героїки та трагедійності. Самі виконавці називали їх піснями про старовину, козацькими притчами, запорізькими псалмами, лицарськими піснями та ін. Думи виконувалися речитативом, близьким до співу, під супровід народного інструмента - кобзи, бандури або ліри. Звідси й назва мандрівних народних виконавців дум – кобзарі, бандуристи, лірники. За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням – до плачів, голосінь.
Думи У думах значну увагу приділено боротьбі з турецькими й польськими поневолювачами. До «татарського» циклу належать думи: «Про Самійла Кішку», «Про трьох братів Азовських», «Про бурю на Чорному морі», «Про Марусю Богуславку» та ін. У «польському» циклі центральне місце посідають події Народно-визвольної війни середини XVII ст., значну увагу приділено народним героям таким, як Д. Нечай, М. Кривоніс, Б. Хмельницький. Згодом зявилися нові цикли дум про шведчину, Січ та її руйнування,канальські роботи, гайдамаччину, панщину й волю. Провідна риса українського історичного епосу це патріотизм, безмежна любов до батьківщини, що виявляється, насамперед, у опорі загарбникам і поневолювачам. Риса ця помітна в думах більш раннього періоду, що відбивають боротьбу з турками й татарами. Такими є думи про козака Голоту, про Івана Удовиченка (Коновченка). Думи цього ряду часто закінчуються загибеллю героя. є й думи, що присвячені смерті козака чи козаків, знеможених від ран («Про Хведора Безрідного», «Про смерть братів на Самарці» та ін.).
Думи Думи відзначаються також молитовною формою. За обсягом думи більші, ніж історичні пісні, складніша їхня будова. Головна риса дум імпровізація. Кобзар запамятовує не текст слово в слово, а сюжетну лінію, яку висловлює під час свого співу. На початку думи може бути невеликий вступ, побудований на вигукових словах. Із метою максимальної драматизації кобзарі й лірники вдавалися до звукоімітацій скриків, зойків, інколи справжнього плачу; вони щиро переживали зміст дум, драматичні долі героїв. Розпочинається дума зачином, в якому вказується на місце або час дії. Прикладом може бути поетичний заспів (зачин) Думи про козака Голоту: Ой полем, полем килиїмським, То шляхом битим ординським, Ой там гуляв-козак Голота. Розповідь про основну подію, яка йде після зачину, як правило, дуже детальна. Вона уповільнена додатковими епізодами, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. Кінцівка думи славила героїв та бажала їм усякого добра та гаразду. Прикметною рисою побудови дум є їх неподільність на строфи. Дума може поділитися на окремі періоди (тиради). Вона відзначається нерівномірністю рядків. У них може бути від чотирьох до тридцяти і більше складів Рядки у думі можуть бути не заримованими, але дума завжди має свій виразний ритм. Це дає можливість виконавцеві змінювати мелодію, слова, імпровізувати. Для виконання дум потрібна спеціальна підготовка.
Особливим піднесенням патріотичного почуття і національ- ної самосвідомості позначені думи й пісні періоду визвольної війни середини XVII ст., думи та пісні, присвячені Богданові Хмельницькому та його соратникам Іванові Богуну, Данилові Нечаю, Максимові Кривоносу. Величчю народного торжества пройнята, наприклад, чудова маршова пісня того часу «Гей, не дивуйте, добрії люди». Глибоким проникненням у суть історичних подій відзначаються думи про Хмельницького та Барабаша.
Мистецтво кобзарів, лірників ОсобливостіЗначеннявиконавці Характеристика
Розповідь про кобзарів – народних співців, виконавців дум Кобзарство самобутнє явище світової культури, предмет нашої гордості. Його вивчення допоможе глибше збагнути духовну спадщину наших предків. Дослідження свідчать, що серед запорожців було чимало хо- роших музикантів, які грали на кобзі, лірі, цимбалах, скрипці, басах, сопілці тощо. Та найулюбленішим і найпопулярнішим музичним інструментом на Січі була кобза «дружина вірная», чи «подорожняя», як її називали кобзарі. Виконуючи бойові завдання, козаки почасти залишалися на самоті, пильно чатуючи на ворогів. Тоді лише кобза розраджувала тугу, звеселяла засмученого; як співається в одній козацькій пісні: Струни мої золотії, Грайте ж мені стиха, Нехай козак-нетяжище Позабуде лиха.
Кобзарство Кобзарство розкривало перед народом світ на засадах духовності та краси, проповідувало вустами своїх національних бардів найвищі людські цінності: вірність Богові й батьківщині, повагу до старших, вірність побратимству, порядність, чистоту людських взаємин. Народні думи значно вплинули на розвиток художньої літератури та образотворчого мистецтва. Кобзарі були патріотами. Вони не залишалися осторонь від епохальних подій в Україні, брали активну участь у народно-визвольному русі. Гетьман Богдан Хмельницький посилав кобзарів по містах і селах закликати народ до боротьби з ворогами. Після повстання українського народу 1768 р., відомого під назвою «Коліївщина», польська шляхта вчинила розправу над повстанцями у містечку Кодні (Житомирщина). Із Коденської судової книги відомо, що трьом кобзарям, учасникам гайдамацького повстання Прокопу Скрязі, Василеві Варченку і Миколі Соковому відтяли голови за те, що вони «гайдамакам на бандурі грали».
Кобзарі й лірники різнилися своїми інструментами і репертуаром. Кобза, як відомо, досить великий за розмірами багатострунний щипковий інструмент. Ліра теж струнний інструмент, має клавіші й особливе коліщатко, що крутять за допомогою ручки. Крім цього, відмінності полягали в тому, що думи здебільшого виконували кобзарі, а для репертуару лірників характернішими є вірші духовного змісту. Різниця в репертуарі кобзарів і лірників повязувалась певною мірою з інструментами, оскільки «багата строєм» бандура придатніша для виконання світських пісень, ніж «тягуча ліра». Утім, думи співали й лірники, хоча й рідше, аніж кобзарі. Ще одна відмінність стосувалася регіону поширення лірництва й кобзарства. Справа в тому, що якщо лірництво побутувало на території Середньої Наддніпрянщини, то кобзарство переважно на Лівобережжі.
Кобзарі Співали кобзарі та лірники думи, псалми, народні історичні, суспільно-побутові, ліричні пісні, пісні-балади, а крім того, сатиричні та гумористичні пісні. А ще вони грали танці на весіллях, родинних святах, народних гуляннях. Більшість із них уміли імпровізувати; дехто й сам складав пісні. Кобзарі й лірники зазвичай мали сімї й домашнє господарство. Інколи заміж за сліпих музикантів виходили такі самі сліпі дівчата, проте зазвичай їхні дружини не мали фізичних вад. Майже кожен лірник або кобзар, крім хати і двору, мав декілька десятин землі, де господарювала його родина. Наймали й робітників, оскільки це дозволяв лірницько-кобзарський заробіток. Сам «дід», крім допомоги в домашньому господарстві, зазвичай володів якимось додатковим ремеслом. Відомо, зокрема, що сліпі музиканти часто виготовляли ліри й бандури для себе й на продаж. Дуже поширеним серед них ремеслом було виготовлення мотузок, наритників та іншої упряжі. Були й такі, які бондарювали, кравцювали тощо.
Кобзарі та лірники уособлення національного характеру, джерело духовності сучасників та прийдешніх поколінь. Їхній внутрішній світ характеризується широтою інтересів, багатством та глибиною емоцій і потреб, здатністю перейматися долею інших людей і долею всього народу, багатством уяви, винятковою волею. І водночас їм притаманні непримиренність у ставленні до зла і неправди, почуття власної честі та гідності, масштабність осмислення історичних подій, тонкий ліризм. Кобзарі були людьми виняткової моральної чистоти і громадянської гідності, тому не дивно, що саме вони змогли поєднати в слові, музиці та співі особисте і з такою силою висловити співчуття усім покривдженим і приниженим.
Про що розповідається в прослуханій думі чи пісні? Які події передані в цьому музичному творі? Як співвідноситься характер музики з тематикою слова в пісні? До якого виду музичної творчості належить прослуханий твір? Закінчіть речення: Пісні, в яких головними героями є історичні особи або безіменні герої, подвиги яких викарбувалися в народній памяті називаються… Хто були творцями цих пісень? Коли зявилися перші історичні пісні? Коли зародилось козацтво ? «У своїх творах кобзарі та лірники співали про…»; «Герої дум та історичних пісень це…»; «Провідними рисами характерів кобзарів та лірників були…». Домашнє завдання Виконати живописну або графічну композицію за мотивами текстів українських народних дум або історичних пісень (на ви бір) для доповнення альбому «Історія й культурна спадщина мо- го народу».