Т.Шевченко "Сон" ("У всякого своя доля...")

Усі на сім світі І царята, і старчата Адамові діти. Т. Шевченко

Поема «Сон»- «сміливий маніфест слова проти темного царства»; є першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправоту кріпосництва» І.Франко

Проблемне питання: Чи довго ще на сім світі Катам панувати? Т. Г. Шевченко

Історія написання поеми «Сон» В Україні Т.Шевченко провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.

Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами- шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства. Із відповіді Т.Шевченка на допиті в 1847р.

Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его» (Біблія). Отже, завдання поета відкрити очі на правду, несправедливість, яка існує в суспільстві.

Тема: Зображення російського тоталітарного імперського режиму, картин реального життя народу в умовах самодержавної Росії.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності

Жанр: ліроепічна сатирична поема, політична сатира; поема- інвектива. Підзаголовок твору «Комедія» вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми.

Теорія літератури: Сатиричні засоби іроніясарказмгротесккарикатура тонка прихована насмішка, виражена словами, які вживаються у протилежному значенні. гостра, їдка, викривальна, дошкульна насмішка,сповнена ненависті, виражається прямо напівфантастичне, неймовірне перебільшення, засноване на спотворенні, поєднанню різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним сатиричний малюнок загостреного, критично- викривального характеру, перекручування оригіналу

Теорія літератури: Інвекти́ва (від лат. invectiva (oratio)), у свою чергу походить від (лат. invehor накидаюся, нападаю) форма літературного твору, одна з форм памфлета, що висміює або гостро критикує реальну чи уявну особу або групу. Алегорія (гр. allеgoria іномовлення) вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнаваним характером. Алегорія засіб посилення поетичної виразності.

Теорія літератури: Контраст стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислівях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар. У Т. Шевченка поетичний контраст це не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч.

Композиція : 1.Поділ поеми на частини за змістом: - пролог; - покріпачена Україна; - сибірські нетрії; - самодержавний Петербург; - прийом у царських палатах; - видіння над Невою; - вранішня столиця; - другий прийом у палатах. 2.Форма подачі матеріалу: сон нетверезої людини, розповідь від 1-ї особи. 3.Вид подорожування : політ. Летить із совою, шукає раю на світі.

4.Наявний епіграф. 5.Центральною картиною є зображення «генерального мордобитія». 6.Автор також звертається до історичної ретроспективи (Петро І, Катерина ІІ, гетьман) Композиція: Гетьман Павло Полуботок

Композиція: Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні. Завязка: лаштування пяного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток дії: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розвязка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».

Асоціативний ряд вступної частини: - «Той мурує, той руйнує»; - « Той неситим оком за край світа зазирає»; - «Той тузами обирає свата»; - «А той нишком у куточку гострить ніж на брата»; - «Запустить пазурі в печінки»; - «Кров, як воду, точить».

Асоціативний ряд «Україна – земний рай» - «світає, край неба палає»; - «соловейко сонце зустрічає»; - «тихесенько вітер віє»; - «степи, лани мріють»; - «верби зеленіють»; - «тополі… розмовляють з полем»; - «країна повита красою».

Асоціативний ряд «Україна – пекло» - «Немає там власті»; - «Немає там кари»; - «Латану свитину з каліки знімають»; - «Покритка з байстрям шкандибає»; - «Батько й мати одцурались; «Розпинають вдову за подушне»; «А сина кують, в військо оддають»; «Під тином опухла дитина, голоднеє мре».

Асоціативний ряд: Сибір - «Вітер віє…. сніг біліє»; - «Туман і пустота»; - «Людей не чуть»; - «Загули кайдани»; - «заворушилася пустиня»; - «мерці за правдою встають»; - «злодій штемпований кайдани волочить» - «розбійник зубами скрегоче»; - «цар всесвітній, цар волі»; - «не плаче, не стогне».

Особливості назви: Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовувалась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокинутись. Поет показує старшні картини самого цього сну. Більш того сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад.

Карта персонажів твору:

Цар Микола ІІ - Портрет: високий, сердитий, «одутий, мов посинів». - Риси: поганий, проклятий, лукавий, лютий, сердитий. - Вседержитель. - Ведмідь або кошеня. - «Цар волі». - Пяничка. - Неситий, «цвенькає».

Ґронування: цар Микола ІІ

Цариця: - «Мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться». - «Небога, мов опеньок засушений». - «Тонка, довгонога, … хита головою». - «Богиня». - «Цяця».

Цар Петро І: - Портрет: «очі неситі». - Риси: жорсткий, підступний, байдужий до проблем простого люду. - «Людоїде, змію». - Вбивця і самодур. - Проклятий людом. - «Мов світ увесь хоче загарбати». - Кат-бузувір.

Чиновники і панство: - Риси: улесливість, жадність, алчність, ненажерливість, підступність. - «Деруть і з батька, і з брата». - «Пявки людські». - Пузаті, сопуть, хропуть, понадувались, як індики.

Образи – символи: Сова– символ мудрості, істини. Цар волі – узагальнений образ борців, носіїв провідних ідей; рожеві квіти – безсмертні ідеї декабристів; білі птахи -душі померлих на будівництві, одна з пташок – Павло Полуботок;

Тестове опитування: 1. Закінчіть фразу відповідно до змісту твору: «У всякого не тільки своя доля, а й…»: а) погляд на довкілля; б) індивідуальні здібності; в) життєвий шлях; г) нахили і здібності. 2. «Щедра та розкішна» людина: а) храми мурує; б) богобоязлива; в) намагається «неситим оком за край світа зазирати»; г) не реагує на будь-яке лихо. 3. «Царят і старчат» поет називає: а) адамовими дітьми; б) тихими і тверезими; в) байдужими до власної долі; г) загарбниками і поневолювачами рідного краю.

4. Хижина ліричного героя, що зявився напідпитку додому, нагадувала: а) садок вишневий; б) море перед бурею; в) достиглу ниву; г) тихий рай. 5. Як характеризується сон пяного з бенкету: а) віщим; б) дивним; в) казковим; г) миттєвим. 6. Птах, який супроводжував політ героя у сні: а) сокіл; б) орел; в) сова; г) жайворонок.

7. Вирушаючи у підхмарну подорож, герой залишає край: а) неприязний; б) Богом забутий; в) сліз і страждання; г) де землі родючії й сади квітучі. 8. Твір Т. Шевченка, про героїню якого згадує він у «Сні», зазначаючи: То покритка, попідтинню / з байстрям шкандибає, / батько й мати одцурались, / й чужі не приймають. а) «Тополя»; б) «Лілея»; в) «Катерина»; г) «Причинна». 9. З якою метою оповідач звертається до Бога? Щоб він: а) побачив, що відбувається на землі; б) покарав винних у соціальній несправедливості; в) поспівчував горю покритки; г) щораз ощасливлював бідних людей.

10. Для чого ліричний герой здійснював мандри по небу? Щоб: а) дослідити життя в підхмарї; б) відчути радість і насолоду від цього; в) віднайти на краю світу рай; г) поспілкуватися з Богом. 11. Пролітаючи над містом, сновидець міг спостерігати за: а) театральним дійством; б) спорудженням храмів; в) муштрою солдат; г) катуванням злочинця. 12. Царицю поет у творі називає: а) зівялою квіткою; б) опалим листям; в) засушеним опеньком; г) пораненим птахом.

Олег Шупляк Сюрреалістичні картини з оптичними ілюзіями.