Видатний майстер художньої прози

Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві в сім'ї сільського священика. Літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-Левицького,який знаходиться у відновленій памятці історії – будинку, в якому мешкала його родина.

Рось у Стеблеві, колись і зараз

1845 Івана віддають у науку до дядька Є. Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища Навчався у Богуславській бурсі Продовжував навчання у Київській духовній семінарії ; захоплювався повістю М. Гоголя Тарас Бульба Навчався у Київській духовній академії. Вивчав Біблію, твори української та зарубіжної класики. Пробує писати українською мовою. Отримує звання магістра богослов я.

Після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно. Там він опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови.

У семінарії захоплювався творами Т.Шевченка, О.Пушкіна та М.Гоголя.

1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії.

Іван Нечуй-Левицький під час навчання в Київській духовній академії ( ). Потім рік викладає в духовній семінарії в Полтаві, там починає писати прозу

1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію.

Життя присвятив навчанню та літературі З 1866-го по 1873-й Нечуй викладає в дівочих гімназіях Царства Польського, далі 12 років у Кишиневі р.

Коли І. Левицький працював у Кишинівській чоловічій гімназії, то пропагував там українську літературу, за що згодом потрапив під таємний нагляд жандармерії.

1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці р. Іван Нечуй-Левицький уже 8 років на пенсії, живе в Києві.

Фото кінця 90-х років. Письменник помер 2 квітня 1918 року в Дегтярівському притулку в Києві Фото 1895 року

Друкуватися почав 1868 року. Нечуй-Левицький написав декілька гумористично- сатиричних творів, виступав і як драматург, етнограф- фольклорист та лінгвіст.

Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології.

1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожумяках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сімя» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884)

Невдовзі письменник переїхав до Києва, де оселився на вулиці Пушкінській, у будинку 19. Тривалий час він жив, отримуючи невелику пенсію, якої ледве вистачало на харчі та плату за квартиру. До того ж ще й хвороба часто приковувала самотню людину до ліжка.

Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.