МИКОЛА ЗЕРОВ штеер єлла

«Закоханий у вроду слів» - так назвав Сергій Білокінь свою книгу про нього…. Микола Костянтинович Зеров поет, перекладач, літературознавець, критик. Микола Зеров – митець строгої, вивіреної думки, надзвичайно чутливий до художнього слова, рідкісний ерудит, проникливий історик літератури, блискучий оратор і полеміст. Разом з Максимом Рильським, Павлом Филиповичем, Михайлом- Хмарою та Освальдом Бургардтом він належав до так званої групи "неокласиків". І хоча це літературне об'єднання формально ніколи не зорганізовувалося, все-таки є підстави говорити про певну спільність платформи цих письменників, яка ґрунтувалася, швидше, на загальносвітоглядних засадах, що їх дотримувалися "неокласики", ніж на подібності естетичних принципів.

Про раннє життя дитинство Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові на Полтавщині в багатодітній сім'ї вчителя місцевої двокласної школи. (Мати Марія Яківна походила з козацького роду Яреськів з-під Диканьки). освіта По закінченні Зіньківської школи, де його однокласником був майбутній гуморист Остап Вишня, Зеров учився в Охтирській та Першій Київській гімназіях (1903– 1908). У 1909– 1914 роках студент історико- філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

У роки студентства історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира - з'явилися друком перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло», газеті «Рада». З 1914 року за наказом попечителя Київського навчального округу Зерова призначено викладачем історії до Златопільської чоловічої, а з жовтня 1916 року1924; ще й жіночої гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій Київській гімназії імені Кирило- Мефодіївського братства. З 1917 року він працює викладачем латини у Другій українській державній гімназії ім. Кирило- Мефодіївського братства в Києві. Викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року).З осені 1923 року є професором Київського інституту народної освіти.

… В цей час Микола Зеров увійшов до елітарного гуртку діячів української культури, що сформувався довкола Георгія Нарбута, на зібраннях якого обговорювалися справи розвитку української літератури, малярства, графіки року одружився із Софією Лободою і почав серйозно замислюватися про наукову працю; вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті.

Сімя 920 року Микола Зеров одружився із Софією Лободою і почав серйозно думати про наукову працю; вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті.

«НЕОКЛАСИКИ» 1923 року до Києва повернулося чимало письменників,що об ' єднались у рамках АСПИСу. Серед них вирізнялася літературна група, що її стали називати неокласиками, одним з лідерів якої був Зеров. Неокласики група українських поетів та письменників-модерністів початку 20 століття. До неокласиків належали Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (псевдонім Юрій Клен), Максим РильськийНа відміну від інших груп, «Неокласики» не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була досить вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій pp..

«Камена» 1924 року було надруковано «Камену» першу збірку віршів М.Зерова. 11 Обкладинка збірки М.Зерова "Камена" Камена – у давньоримській міфології муза, яка кликала поета у високості поезії. Збірка М.Зерова «Камена» містила 19 оригінальних віршів та численні переклади з І. Буніна, французького поета Жозе Марії де Ередіа, римських класиків Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала.

ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ року почалася відома літературна дискусія, яка тривала до 1928 р. Початком її вважають статтю Г. Яковенка «Про критиків і критику в літературі» та відповідь на неї М. Хвильового. Зеров- критик стає на бік М. Хвильового. Програма М. Зерова вимагала усвідомлення, осмислення й засвоєння багатств української національної традиції, адже це дасть змогу тверезо й реально оцінити багатьох сучасних літературних авторитетів, перенести на український ґрунт кращі твори європейської класики й сучасної літератури, що, в свою чергу, піднесе «планку художності» і, врешті- решт, встановить атмосферу здорової літературної конкуренції Від 1926 року М.Зеров виступав лише як літературний критик, зосередивши основні зусилля на перекладах та історико-літературних студіях. Того ж року офіційна влада звинуватила «неокласиків» в антипролетарських настроях.

Арешт Червневий пленум ЦК КП(б)У 1927 року дав прямі директивні вказівки щодо політичної оцінки «неокласиків»; фактично ця постанова означала заборону літературної та критичної діяльності М.Зерова. Для нього лишалася тільки одна ділянка історико-літературні студії. Саме на цьому Зеров і зосередився наприкінці 1920-х років. Він писав передмови до творів українських письменників- класиків, які видавалися у видавництвах «Книгоспілка» та «Сяйво». У 1936 р. М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією і згідно з тодішніми статтями кримінального кодексу УРСР трибунал визначив йому міру покарання: десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією приналежного йому майна Наприкінці зими М.Зерова було відправлено до Карелії за традиційним маршрутом: «Ведмежа Гора-Кем-Соловки».

ВИСНОВОК 9 жовтня 1937 «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області. М.Зерова засуджено до розстрілу. Убитий в ур. Сандармох 3 листопада 1937 року. Соловки - місце ув'язнення М. Зерова. Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу КВО від 1-4 лютого 1936 р. і постанова особливої трійки УНКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року скасовано, справу припинено «за відсутністю складу злочину». Символічна могила М.Зерова знаходиться на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка 12) разом із справжньою могилою сина Котика (Констянтина) Зерова.