Микола Миколайович Міклу́хо-Макла́й Біография Микола Миколайович Міклу́хо- Макла́й (народився 17 липня (5 липня по старому стилю) 1846, Різдвяне, Новогородська губернія - помер 14 квітня (2 квітня по старому стилю) 1888, Санкт-Петербург) - етнограф, мандрівник, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії ( і роки), у тому числі папуасів північно- східного берега Нової Гвінеї (Цей берег у російськомовній літературі називають Берег Міклухо-Маклая )..

Юні роки Микола Миколайович Міклухо- Маклай народився в родині залізничного інженера. Родина мала потомствене дворянство, яке заслужив прадід Міклухо-Маклая - уродженець Чернігівщини, запорізький козак Степан Міклуха, що відрізнився при взятті Очакова (1788). Пізніше родина переїхала в Санкт- Петербург, де з 1858 Микола продовжив навчання в Другій Санкт- Петербурзькій гімназії.. Навчання не було довгим. У 1864, за участь у студентських сходках Міклухо-Маклая відчисляють з університету і він, на засоби зібрані студентським земляцтвом, їде в Німеччину. У Німеччині він продовжує навчання в Гейдельберзькому університеті, де вивчає філософію. Через рік Міклухо- Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського університету, а потім Йенського університету. Після закінчення університету в 1868, Міклухо-Маклай робить самостійну подорож по узбережжю Червоного моря, а потім, у 1869, повертається в Росію.

Становлення вченого Кругозір молодого дослідника розширився і він перейшов до більш загальних питань природознавства - антропології, етнографії, географії. У цих областях Міклухо-Маклаю вдалося досягти визначних успіхів. Особливо цікавий його висновок про те, що культурні і расові ознаки різних народів обумовлені природним і соціальним середовищем. Робить Міклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на військовому кораблі "Витязь" він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів (папуасів). Початі на Новій Гвінеї спостереження Міклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка й островах Океанії.

У грудні 1872 р. за Миколою Миколайовичем прийшов кліпер «Смарагд», однак він не вирушив на батьківщину й здійснив плавання по Малайському архіпелагу. У червні 1876 р. мандрівник повернувся на Берег Маклая й провів у товаристві старих знайомих чотирнадцять із половиною місяців, а в липні 1878 р. він уже був у Сіднеї. Тут невтомний дослідник зайнявся організацією морської зоологічної станції. Після дванадцятирічних мандрівок Миклухо-Маклай по вернувся на батьківщину, але через кілька місяців знову відправився до Нової Гвінеї. Цього разу він привіз своїм друзям домашню худобу, матерію й насіння культурних рослин. Це була остання подорож ученого. Память про нього залишилася у живій мові населення Нової Гвінеї: папуаси дотепер говорять «сокира Маклая», «кавун Маклая». День народжения Миклухо-Маклая є профессійним святом етнографів

Кругозір молодого дослідника розширився, і він перейшов до більш загальних питань природознавства - антропології, етнографії, географії. У цих областях Міклухо-Маклаю вдалося досягти певних успіхів. Особливо цікавий його висновок про те, що культурні і расові ознаки різних народів обумовлені природним і соціальним середовищем. Також багато уваги він приділяв ідеї та практиці створення зоологічних станцій.

Подорожі У х рр. Займався переважно дослідженнями з антропології та етнографії корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії островів Полінезії, Меланезії і Мікронезії У роках робить експедицію на острови Меланезії, зокрема на острів Нова Каледонія У 1882 році повертається до Росії. У 1883 році залишає Росію і повертається в Австралію. У 1886 році учений знову повертається до Росії Карта подорожей М.М. Миклухо-Маклая

Труди Міклухо-Маклая Оселившись серед папуасів, Міклухо-Маклай старанно й наполегливо вивчав їх су­спільний лад, побут, звичаї, мову. Він довів, що всі люди, незалежно від місця їх проживання, кольору шкіри, волосся та ін., за своїми біологічними властивостями однакові. Отже, і «дикуни», як несправедливо називали буржуазні вчені деякі народи, здатні до гос­подарського й культурного розвитку.+ Міклухо- Маклай з огидою ставився до євро­пейських загарбників, які поневолювали цілі народи, гнобили їх, чинили над ними на­сильство. Міклухо-Маклай зібрав антро­пологічний і етнографічний матеріал, який спростовував лженауку про «нижчі» й «вищі» раси. Він довів, що народи всіх рас однаково можуть творити. Матеріали Міклухо-Маклая вщент розбили твердження буржуазних уче­них, особливо Джемса Гента, про психічну неповноцінність темношкірої раси. Багато зробив Микола Миколайович і щодо вивчення мови, матеріальної культури, по­буту, господарства папуасів та інших наро­дів Океанії. Автор близько 160 наукових праць. Був захисником колоніальних народів. Виступав проти расизму та колоніалізму.

Чи знаєте ви, що… у 1876 р. Миклухо-Маклай побував на островах Адміралтейства й на одному з Каролінських островів. Тут він звернув увагу на місцеві гроші, які називалися «фе». Вони являли собою «монети» у вигляді грубо обтесаних камяних дисків з отвором у центрі й важили до декількох тонн. Цікаво, що ці камяні «гроші» мають обмежене ходіння на острові Яп дотепер. Дружина Міклухо-Маклая і його діти, що повернулися після смерті вченого в Австралію, у знак великих заслуг ученого до 1917 одержували російську пенсію, яка виплачувалася з особистих коштів Олександра III, а потім Миколи II. Французький історик Моно назвав Міклухо-Маклая «одним з найкращих людей, які тіль­ки зявлялись будь-коли на нашій планеті».