Тема презентацiї: Невербальні засоби комунікації. Жести і міміка як складові анімації.

Вступ. Опанувати комунікативною компетентністю неможливо без знань про невербальні засоби спілкування. Взагалi 2/3 всієї інформації про людину (співбесідника), її наміри і значимі характеристики виходить не з того, що людина говорить, а безпосередньо з поведінки, що спостерігається, тобто з невербальної комунікації. Існує 5 основних каналів невербальної комунікації. 1. Міміка 2. Жести. 3. Візуальний контакт. 4. Голосові характеристики. 5. Просторова поведінка. Крім того, психологічно значущу інформацію має також те: а) як поводиться з протилежною статтю; б) як використовує засоби підвищення свого статусу; в) як вдягається; г) як проявляє ольфакторні сигнали (природні та штучні запахи)

Міміка - зовнішнє вираження психічних станів, у першу чергу емоційних, що проявляється в сукупності координованих рухів м'язів обличчя. Міміка здатна передавати емоційний і змістовний підтекст мовних повідомлень і служити регулятором процесу спілкування. Загальновідомо, що ефективне спілкування можливо тільки за умови адекватної оцінки тих емоцій та почуттів, які відчуває співрозмовник, партнер і які виражаються на його обличчі. Відомо, що сильно рухлива міміка свідчить про жвавість і швидку змінюваність сприймання вражень і внутрішніх переживань, про легку збудливість від зовнішніх подразників. Малорухома міміка, в цілому, вказує на сталість психічних процесів. Подібна міміка асоціюється зі спокоєм, сталістю, розважливістю, надійністю.

По вираженню обличчя можна визначити як людина ставиться : до ситуації, до інформації, до людини. 1)Обличчя і його вираження легше контролюються людиною, чим інші невербальні ознаки, тому їм легко навчитися, і, відповідно, ввести нас в оману. 2)Таким чином, мімічна сторона спілкування вкрай важлива для повноцінного взаєморозуміння, виражаючи, насамперед, емоційний стан та емоційне відношення під час взаємодії.

Жести рухи, що мають сигнальне значення в спілкуванні; це виразні рухи головою, рукою або кистю, які проявляються у процесі спілкування. Жести в процесі спілкування не тільки супроводжують мову. На основі жестів можна зробити висновок про відношення людини до якої-небудь події, особи, предмета.

Жест також може свідчити про бажання людини, його стани. Особливості жестикуляції можуть служити підставою для висновку про певну психологічну властивість. Існує багато класифікацій жестів за різними підставами. Приведемо деякі з них. За фізичною природою жести можна розділити на дві великі групи: головні й мануальні (ручні). Друга група, включає підгрупи жестів, виконуваних однієї рукою або обома руками, і жестів, що різняться по активно використовуваній частині рук: пальцевих, кистьових, ліктьових, плечових або змішаних. По характеру впливу на людину, виділяють візуальні, візуально- акустичні, візуально-тактильні жести. Ще одна класифікація жестів: комунікативні, виразні рухи, що заміняють елементи мови; ілюструючи, що підкреслюють, супроводжують мовлення поза мовним контекстом; модальні, що виражають оцінку, відношення до предметів, явищ навколишнього середовища.

Психологами відзначаються наступні функції погляду в спілкуванні: інформаційний пошук (у ході взаємодії мовець дивиться на слухаючого наприкінці кожної репліки й в опорних пунктах усередині репліки, а слухаючий - на мовця, для отримання зворотного зв'язку); оповіщення про звільнення каналу зв'язку; прагнення приховувати або виставляти своє "Я"; установлення й підтримка соціальної взаємодії. Мова очей, на думку психологів, дуже важлива для самовідчуття в процесі спілкування.

Голосові характеристики. Інтонація визначається як сукупність звукових засобів мовлення, що його організують. Це ритміко-мелодійна сторона мовлення. Основними її елементами є мелодія мовлення, її ритм, інтенсивність, темп, тембр, а також фразова й логічна побудова наголосу. Голосові характеристики дозволяють виражати свої думки й почуття, вольові устремління не тільки разом із словом, але й окремо від нього, а іноді й всупереч йому.

Паузи - можуть бути використані як ефективний засіб маніпулювання співрозмовником: зненацька і точно надана ініціатива спроможна сильно його напружити, змусити внутрішньо метушитися. У діалозі уникають пауз ті, хто почуває себе тривожно і боїться "повиснути в пустоті" або спровокувати небезпечний поворот бесіди.

Темп - у мовному спілкуванні також має сенс. Крім традиційного зв'язку з темпераментом "взагалі", швидкість промови може вказувати на функціональний стан. Людина збуджена, розпалена, говорить швидше, злегка недомовляє слова, але як правило, з деяким напруженням.

Тембр - особливості звучання голосу. Вони є важливими для розуміння актуального стану і минулих проблем, що запам'яталися в звуці. Одна справа коли людина говорить "високим" голосом, а інша, коли "низьким". Тут можна виявити характеристики самоконтролю, мужності, жіночності тощо.

Просторова поведінка : також у значній мірі позначається на процесі взаємодії людей. Вибір дистанції спілкування визначається соціальним престижем, національно-етнічними ознаками, статтю, віком, характером взаємин між людьми. Існують чотири просторові зони: 1. Інтимна зона (фіз. конт см): на інтимній відстані спілкуються діти, батьки, чоловік і жінка, близькі родичі, коханці. Це є найбільш охороняємою зоною, на яку підпускаються тільки ті, з ким людина знаходиться в тісному емоційному контакті. 2. Особиста (персональна) зона (50 см см): на цій дистанції спілкуються люди в яких є якісь стосунки, вони є приятелями або колегами по роботі. Особиста зона є оптимальною для вечірок, офіційних прийомів, ділових розмов і бесід. 3. Соціальна зона (120 см см): для цієї зони характерні нейтральні міжособистісні стосунки. На цій дистанції проходить формальне спілкування усіх видів. 4. Суспільна (публічна) зона (більше 200 см): характерна для спілкування з групою людей.

Порушення оптимальної дистанції спілкування сприймається партнерами негативно, і вони намагаються її змінити. Таким чином, люди у різних ситуаціях спілкування активно змінюють свій простір, установлюють оптимально відповідну об'єктивним і суб'єктивним умовам дистанцію взаємодії.

Висновок На закінчення можна зробити висновок про те, що невербальна комунікація в цілому відіграє величезну роль у людській взаємодії, переважно "працюючи" на підсвідомому рівні психіки. Вона є одним з основних засобів передачі зворотнього зв'язку партнерові по спілкуванню. Дякую за увагу.