Презентація на тему: Відомості про Данила Галицького Виконала учениця 7-го класу: Тодераш Анна Перевірила вчителька з Історії: Козак Марія Іванівна Король Русі

Біографія Дани́ло Рома́нович, також Коро́ль Дани́ло або Дани́ло Га́лицький, (давньорус. Данило Романовичъ; ) руський король з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Є національним героєм України. Князь волинський ( ), галицький ( ), київський (1240), король Русі (з грудня 1253 січня 1254). Син князя Романа Великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела Єфросинії-Анни. Належить до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів (Рюриковичів). Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько- Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. З перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління побудовано Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновлено Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства зГалича до Холму. Час його правління доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою Європи. Сподіваючись на допомогу західних союзників у боротьбі із Золотою Ордою, прийняв від Папи Римського 1253 року пропозицію коронації, став королем всієї Русі. Певний час був васалом Золотої Орди.

Молоді літа Після смерті батька, князя Романа Великого (1205), його малолітні діти Данило та Василько не мали шансів утримати владу в Галичі. Вдова Романа, княгиня Анна з синами переїхала з Галича до Володимира на Волині, де був похований її чоловік.1206 року вона з Васильком вирушила до Кракова, Данила відіслала до двору угорського короля, де він провів 6 років. Анна виконувала роль реґента при малолітніх синах до 1215 року, коли Данило став правити у Володимирі самостійно тоді пішла до монастиря. Свої династичні права на Галич заявили онуки Ярослава Осмомисла, Мстислав Удатний, інші нащадки родичів Романа, зять Романа Михайло Чернігівський і його син Ростислав. Також на галицькі землі претендували споріднені династії Арпадів (Угорщина) та П'ястів (Польща) року бояри посадили Данила князювати в Галичі, але вигнали 1212-го року в Спиші угорський король Андрі II і краківський князь Лешко I Білий за згоди папи Іннокентія III вирішили посадити в Галичі угорського королевича Коломана та польську княжну Саломею (віком 5 і 3 роки відповідно). При цьому Галичина відходила до Угорщини, а Романовичам залишалася Волинь.

Боротьба за галицький трон Впродовж понад 10 років молоді Романовичі не відігравали майже ніякої ролі в бурхливих подіях, що розгорталися у їхній вотчині. В 1215 році за підтримки краківського князя Лешка I Білого Данило став князем у Володимир-Волинському. Заволодівши містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відігравав Данило як старший, Василько став його помічником і союзником. Коли князь Торопецький Мстислав Удатний опанував Галич, він поріднився з Данилом, видавши за нього свою доньку Анну. Лешко I Білий, посварившись з Мстиславом II, вигнав його та посадив у Галичі зятя королевича угорського Коломана 1220 року. Мстислав із допомогою Данила вигнав угорців із Галича1221 року року разом з іншими руськими князями брав участь у битві на Калці проти монголів. Був поранений у груди й відступив з поля битви. Незабаром між Данилом та його тестем виникли суперечки за владу в Галичі. Ще більше посварив їх двоюрідний брат Данила, Олександр Всеволодович Белзький, який свого часу марно намагався опанувати Волинь року він озброїв Мстислава проти Данила, який воював за Галич у союзі з Лєшеком I Білим. Мстислав закликав половців, Олександр тим часом запевняв його, що Данило має намір вбити тестя. Згодом Данило та Мстислав помирилися, 1228 року спільно воювали з угорським королем.

Татарська навала.Коронація. Леонтій Войтович не відкидає можливості коронації Данила Романовича, яку міг здійснити імператор Фрідріх ІІ Гогенштауфен у Відні 1237 р розбив лицарів Добжинського ордену в битві під Дорогочином і повернув собі порубіжні з Мазовією землі Берестейщини (детальніше Данило Галицьки. Таємниці однієї перемоги). Того року підкорив Турово-Пінське князівство зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника воєводу Дмитра. У грудні 1240 року воєвода Дмитро очолив оборону Києва від орд хана Батия місто відстояти не вдалося го орди хана Батия рушили на Волинь та Галич. У цей час Данило не був на своїх землях їздив в Угорщину з сином Левом сватати королівську доньку Констанцію. Коли отримав відмову, поїхав у Польщу, де залишався до відходу татар. Володіння його були спустошені; щоб урятувати хоча б щось, Дмитро переконав Батия йти на угрів. Повернувшись до Галичини, Данило змушений був придушувати боярський заколот. Після цього його давній ворог Ростислав IV (син Михайла II Чернігівського) кілька разів протягом 1241– 1245 років нападав на Галицьку землю в союзі з руськими князями, або з поляками, або з військом свого тестя угорського короля. У 1240-х роках Данило на річці Угорці заснував місто Холм.

Переговори Русі та Риму Плано Карпіні на шляху до Орди зустрівся з Васильком Романовичем у Ленчиці наприкінці 1245 року. Після цієї зустрічі Карпіні вирушив на Волинь, ймовірно до Володимира, де перед руськими єпископами прочитав папську буллу та закликав приєднатися до Католицької Церкви. Проте відповіді на свою пропозицію не отримав, бо Данило був на той час в Орді. Саме на півдорозі до Орди папський легат і зустрів Данила. Результатом їхніх перемовин стало те, що Данило задля встановлення відносин з папською курією відіслав ігумена монастиря Святої Гори Григорія до Ліона (тодішньої резиденції Папи). Відтак між Папою та Данилом зав'язалося тривале листування. 3 травня 1246 року курія надіслала Данилу Романовичу 7 листів. Проте результатом листування було лише те, що Папа надіслав архієпископа Альберта, який мав оголосити на галицьких землях про нібито унію Православної Церкви з Католицькою. При цьому Папа протягом довгого часу давав обіцянки військової допомоги від католицьких держав. Втративши надію на цю допомогу, Данило перервав листування 1248 року. Відновив контакти за посередництва угорського короля 1252 року, коли до кордонів Галицько-Волинського князівства наближалися монгольські орди Куремси.

Король Данило На відозви Папи до хрестового походу ніхто не відгукнувся. Король зберіг титул, припинив відносини з Папою й почав готуватися до опору власними силами. Час був сприятливий після смерті Батия в Орді почалися ворохобні; татарським темником (намісником) у цій частині Русі був слабкий Куремса. Наприкінці 1254 р. почав військову кампанію проти татар. Куремса спробував перейти у контрнаступ і виступив зі своїм військом під Крем'янець, потім під Володимир-Волинський і Луцьк, але був розгромлений. Це була перша руська перемога в боротьбі проти Орди. 1254–1255 військо короля звільнило від загонів Куремси землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева, взялоВозвягель. Данилові вдалося відстояти від татар Бакоту (Поділля) та повернути зайняті ними міста на Волині.

Внутрішня політика Вів боротьбу з феодальними міжусобицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та Чернігово- Сіверського і Київського князів не допустити зміцнення влади Данила Романовича і брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади. Винятково здібний правитель; об'єднав на певний час західноукраїнські землі. Реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство. Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича міста боярських заколотів до Холму. Для зміцнення міжнародного авторитету держави 1246 року заснував у Галичі церковну православну митрополію, що перебрала на себе функції загальноруської. Митрополитом було призначено одного з подвижників князя печатника Кирила.

Батько Роман Великий (бл вбитий біля м. Завихоста 19 червня 1205) князь Новгородський (1168– 1170), Волинський (1173–1187, 1188–1205), Галицький (1187–1188, 1199–1205), Великий Київський (1203– 1205). Мати Єфросинія-Анна (пом. після 1219) ймовірно, візантійська дворянка, Велика княжна Київська (1203– 1205). Дружини Анна Мстиславівна Новгородська (пом. до 1252) дочка Мстислава II Удатного, дружина Данила з 1218 р. Племінниця литовського короля Міндовга Iт ім'я невідоме, дружина Данила не пізніше 1252 р. Брати Василько Романович ( ) князь Белзький (1207–1211), Берестейський (1221– 1231), Волинський (1231–1269). Сестри Федора Романівна (пом. після 1200), одружена з Васильком Володимировичем з 1187 (1188). Олена Романівна (Пом.) після 1241), одружена з Михайлом II Чернігівським не пізніше 1200 р. Сини Іраклій Данилович (бл. 1223бл.1240) Лев I Данилович (бл. 1228бл.1301) князь Белзький (1245–1264), Галицький (1264–1301); переніс столицю до Львова. Роман Данилович (пом. після 1300) князь Луцький (1265–1289), Волинський (з 1289) Шварно Данилович (пом похований у місті Холм), Король Галицький і Великий князь Литовський, 1264–1267 ( ). Мстислав Данилович Володимир Дочки Переяслава Данилівна (пом. 12 квітня 1283), одружена з князем Мазовії Земовитом I Устинія Данилівна, одружена з князем Андрієм Ярославичем з 1250 (1251). Софія Данилівна, одружена з Генріхом V, графом Шварцбург-Бланкенбургським.

Хронологічна таблиця Правління: Коронація: Січень 1253 Попередник: Коломан Галицький Наступник: Василько Романович, Шварно Данилович Інші титули:Великий князь, Київський Князь, Галицький Князь володимирський Імена: Іван Дата народження: 1201 Галич Дата смерті: 1264 Холм Місце поховання: Собор Різдва Пресвятої Богородиці, Холм Дружина: Анна Новгородська Другий шлюб: племінниця литовського короля Міндовга I Діти: Іраклій, Лев, Роман, Шварно, Мстислав, Переяслава, Устинія, Софія Династія: Рюриковичі Рід: Романовичі