Угорські реформи –х рр. Епоха Кадара. Підготувала: студентка ІС- 42 групи Коритчак Юлія

Януш Кадар Янош Кадар - угорський державний і політичний діяч, фактичний керівник Угорської народної республіки на посаді генерального секретаря Угорської соціалістичної робочої партії (з 1956 по 1988 роки); в і роках також обіймав посаду прем'єр-міністра УНР. Період його правління, зазначений лібералізацією політичного життя і доступністю товарів народного споживання, отримав назву «гуляш-комунізму».

Епоха Кадара Незважаючи на жорсткий радянський контроль, Янош Кадар зумів за час свого керівництва партією і державою здійснити ряд новаторських економічних реформ, які сприяли лібералізації економіки і зростання рівня життя населення, який тривалий час не поступався цим показником в розвинених західних країнах. Кадар ініціював розвиток в Угорщині приватного сектора в сільському господарстві і сфері обслуговування, усунувши перешкоди для дрібного підприємництва самозайнятих і значно розширивши права зайнятих в колективних господарствах. Проте, господарська реформа 1968, покликана підвищити ефективність економіки, але так і не що досягли своєї мети, була поступово згорнута під впливом придушення Празької весни в Чехословаччині. Ув'язнений в 1973 р договір з СРСР дозволив країні користуватися дешевими радянськими енергоносіями. Радянський Союз був головним імпортером угорської промислової і сільськогосподарської продукції.

У другій половині х роках Угорщині була проведена одна з найбільш ґрунтовних економічних реформ, яка дала простір для розвитку приватної ініціативи й кооператорів. Завдяки реформам життєвий рівень угорців невпинно зростав майже до кінця 70-х р. Найбільш успішно розвивалось сільське господарство, що перетворило Угорщину в одного з найбільших експортерів сільськогосподарської продукції в Європі. Незважаючи на непослідовність реформ, у період неосталінізму в Угорщині існував найбільш ліберальний політичний режим з усіх країн Східної Європи.

Реформи Я.Кадара (60-80-ті роки) У політичній сфері У промисловості і управлінні У сільському господарстві

У політичній сфері Припинення і відмова від політичних репресій. Запровадження альтернативних виборів до Державних зборів та місцевих органів влади. При прийнятті рішень дотримувався принцип узгодження інтересів різних прошарків суспільства. Терпимість до всього, що не суперечить принципам соціалізму. Дотримання принципу: «Хто не проти нас, той за нас». Не прагнення до проявів загальнонаціональної підтримки режиму, народ повинен терпимо до нього ставитися. Запровадження відносно вільного виїзду за кордон. Узгодження курсу з СРСР, але бути на крок попереду нього. Наслідки: Лібералізація режиму, відсутність політичних репресій.

У промисловості і управлінні Скорочення центральних органів управління. Децентралізація управління. Відмова від директивного планування. Обмеження впливу партійної бюрократії на економічні процеси. Надання підприємствам господарчої і фінансової самостійності. Відмова від подальшої індустріалізації. Дроблення великих підприємств. Створення на їх основі оптимальною системи менших. Запровадження економічних стимулів праці. Диференціація оплати праці. Запозичення на Заходу для модернізації промисловості. Стимулювання і розвиток дрібного підприємництва у сфері обслуговування. Наслідки: Гармонізація розвитку промисловості. Поява соціальної диференціації і прихованого безробіття. Розвиток приватного підприємництва.

У сільському господарстві Дотримання принципу добровільності при створенні сільськогосподарських кооперативів (кооперативам належало 75% оброблюваних земель). Виборність керівників кооперативів. Скасування директивного планування. Зняття обмежень на закупівлю кооперативами сільгосптехніки, добрив, систем захисту рослин тощо за кордоном. Податкові пільги. Створення мережі приватних підприємств по обслуговуванню техніки, переробці сільгосппродукції тощо. Стимулювання експорту сільгосппродукції. Наслідки: Розвиток провінції. Перетворення Угорщини на одного з основних експортерів сільгосппродукції в Європі.