Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства

Поняття про соціалізацію особистості Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права й обов'язки, набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя.

Фактори соціалізації Макрофактори (гр. makros - великий, великих розмірів) космос,планета, світ, країна, суспільство, держава - впливають на соціалізацію всіх жителів планети або дуже великих груп людей, які проживають у певних країнах. Мезофактори (гр. mesos - середній, проміжний) – умови соціалізації великих груп людей, які виділяються за національною ознакою (етнос як фактор соціалізації"); за місцем і типом поселення, в якому вони живуть (регіон, село, місто,селище); за належністю до аудиторії тих чи інших засобів масової комунікації (радіо, телебачення, кіно та інші). Мікрофактори (гр. mikros - малий) соціальні групи, що безпосередньо впливають на конкретних людей (сім'я, група ровесників, мікросоціум, організації, в яких здійснюється соціальне виховання, - навчальні, професійні, громадські та інші).

Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі Проект Концепції громадянської освіти та виховання передбачає, що результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей: Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті – успішний сімянин. Державою визначено суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.

Об'єктами змін в освітньому соціалізуючому просторі можуть бути: зміст освіти (варіативна частина, збагачена громадянознавчими та соціалізуючими курсами, факультативами); нетрадиційні форми оцінювання (рейтингове, автентичне, творче); форми організації навчально-виховного процесу (дистанційні, інклюзивна освіта, самоосвіта); управлінська діяльність (корпоративна культура, аксіологічний, синергетичний, акмеологічний підходи, лідерство в освіті, самоврядування); зміст виховання (громадянська освіта й виховання, ціннісні ставлення, профорієнтація); співпраця з соціумом (родинно-шкільне виховання, взаємодія з соціальними інститутами, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробнича сфера, ринок праці); співпраця з науковими, науково-методичними установами (додаткова професійна освіта, набуття спеціальних компетентностей, експериментальна робота, висвітлення й передача перспективного педагогічного досвіду тощо).

Шляхи формування готовності особистості взаємодіяти з соціумом 1.Коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності підлітків у практиці особистісних взаємовідносин 2. Набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками 3. Набуття життєвого досвіду відбувається одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками.

Чинники освітнього простору, що впливають на ефективність формування готовності підлітка взаємодіяти з соціумом інтеграція виховного та навчального процесів; психолого-педагогічна служба; учнівське самоврядування; взаємодія сімї, школи, місцевої громади; засоби - рідна мова, культура; позитивний приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали, спільна праця; державницько-громадський характер управління навчальним закладом.

Характерними рисами інноваційних освітніх технологій ХХІ століття є: формування в учнів здатності до розуміння нових, незвичайних ситуацій; прогнозування майбутніх подій; оцінки наслідків прийнятих рішень; створення можливого і бажаного майбутнього.