Насильство в усіх його проявах існує в суспільстві з прадавніх часів. Якщо поспостерігати за історією людства на нашій планеті, то на жаль вона нагадувала б панораму розвитку насильства і несправедливості. Діти – це майбутнє кожної держави. А тому фізичні та емоційні травми, які вони переживають, обкрадають суспільство та усіх його членів зокрема. Насильство – це дії або бездіяльність, які застосовуються примусово однією людиною над іншою з метою фізичного, психічного, сексуального задоволення.

Особливо загрозливим є вплив насильства через екран (телевізійне насильство), вплив відеоігор, насильство через Інтернет. Український телеглядач сцени агресії бачить у середньому кожні 16 хв., а в період з до цей умовний інтервал скорочується до 12 хв. Найнебезпечнішим є те, що воно породжує терор, напад депресії, наркотичну(алкогольну) залежність, відчуття відсутності допомоги, безнадійності або безсилля, брак самоповаги.

Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сімї (від р.)., насильство в сімї визначається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сімї по відношенню до іншого члена сімї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сімї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоровю (ст. 1).

Психологічне насильство в сімї – насильство, повязане з дією одного члена сімї на психіку іншого члена сімї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоровю (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сімї).

Залякування Використання свого росту, розмірів та сили; Навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів; Крики; Жорстокість щодо інших істот. Погрози. Кинути дитину; Самогубства; Заподіяти фізичної шкоди; Заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам; Розлюбити дитину Силами зла, що покарають дитину. Використання громадських установ. Загроза покарання Богом, судом, міліцією,школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею. Ізоляція Контролювання доступу дитини до інших людей: бабусі(дідуся), однолітків, батька(матері), інших людей; Заборона виходити з дому; Контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету; Закривання дитини в коморі, сараї чи туалеті; Обмеження спілкування з дитиною. Емоційне насильство. Приниження; Використання скарг Крики Непослідовність Використання дітей у конфліктах між батьками; «торгівельна» поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

Фізичне насильство в сімї – умисне нанесення одним членом сімї іншому члену сімї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоровя, нанесення шкоди його честі і гідності (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сімї).

Жорстокі фізичні покарання, знущання, побиття. Побиття; Штовхання; Спроби задушити; Викручування рук. Дитина є свідком знущань над іншими членами сімї. Батько бє матір у присутності дітей; «погану» дитину фізично карають у присутності «хорошої» дитини; Дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини. Використання привілеїв дорослих. Поводження з дітьми як з рабами чи слугами; Покарання, поводження, як з підлеглими; Поводження як із своєю власністю.

Економічне насильство в сімї – умисне позбавлення одним членом сімї іншого члена сімї житла, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести його до смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоровя (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сімї). Види економічного насильства Незадоволення основних потреб дитини; Відмова чи зволікання у виплаті аліментів; Повна відмова дитині в грошах; Контролювання дитини за допомогою грошей; Протрачання сімейних грошей; Відмова дитині у підтримці; Використання дитини як засобу торгу при розлученні; Примушування дитини важко працювати.

Гвалтування; Навязування сексуальних стосунків; Покази порнографії; Залучення дитини до виготовлення порнографічного продукту. Сексуальне насильство в сімї – протиправне посягання одного члена сімї на статеву недоторканість іншого члена сімї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сімї (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сімї).

Згіідно з результатами нового соціологічного опитування щодо насильства в українських сімях, яке було проведено вперше за останні 10 років компанією GfK Ukraine на замовлення «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» - спільного проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні і проводилось впродовж листопада- грудня 2009 року: 44% населення України потерпали від насильства в сімї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. А близько половини тих, хто зазнавав насильства в дитячому віці, стикалися з ним і в дорослому житті. 35% українців стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21% з фізичним (побиття, а також замикання, звязування, примушення стояти в нерухомому положенні), 17% – з економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1% – з сексуальним насильством (насильне примушення до статевого акту). Близько 75% жертв різних видів насильства ні до кого не звертались по допомогу, решта переважно звертались до інших родичів.

безробітність або низька матеріальна забезпеченість; алкоголізм одного чи обох батьків; самотність чи шлюб, який розпався; занадто маленьке житло, що посилює напругу; озлобленість батьків чи розчарованість у житті; фізична чи психічна перевтома; незрілість батьків; егоїзм батьків, прагнення їх до розваг; відсутність привязаності до дитини; надмірна вимогливість; народження другої дитини; велика кількість дітей; небажана дитина (як привід і примус до укладання шлюбу); передчасно народжена в шлюбі дитина, яка дає привід до сварок та розриву; позашлюбна дитина як обєкт виміщення зла на його матір(батька); дитина з фізичними та психічними недоліками,

Насильство несе дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безлад­дя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійнос­ті або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; са­мозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; нар­котичну/алкогольну залежність; жагу помсти. Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчува­ють постійний психологічний дискомфорт, для них це справж­ня трагедія. Діти пере­живають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки. Мала дитина не може зна­ти, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскі­льки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у по­ведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.

Конвенція про права дитини а також нижче приведені закони України захищають права дитини:

Існує ряд документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми: Декларація прав людини,1948р. Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації,1963р. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966р. Загальна декларація прав людини,1984р. Конвенція про права дитини. 1989р. Конституція України, 1996р. (ст..27,ст..32, ст..40, ст..41, ст..47,ст..51,ст..55, ст..57) Закон України « Про попередження насильства в сімї», 2001р. Сімейний кодекс України. Також створені установи, органи, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства над дітьми. Такими установами визнані: спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сімї; служба дільничих інспекторів міліції; кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; органи опіки і піклування; кризові центри; центри медико – соціальної реабілітації жертв насильства в сімї; органи виконавчої влади; органи самоврядування.

Стаття 28. Кожна дитина має право на освіту. Стаття 29. Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових та фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; на підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві. Стаття 30. Кожна дитина має право користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію, виконувати обряди, користуватися рідною мовою. Стаття 31. Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля.

Розділ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Забезпечити фізичну безпеку – не залишати дитину без нагляду; Підтримуйте сімейний розклад дитини; Слідкуйте за дитиною: будьте послідовним, усно визначайте свої опікування та межі дозволеного; Давайте настанови, а не покарання; Приділяйте дитині свій час і увагу; Беріть участь вжитті дитини: ігри, шкільні заходи; Залучайте дітей до своїх заходів; Заохочення і підтримка: Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво; Будьте позитивними; Навчайте їх необхідних навичок; Якщо дитини вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи «Мені важко коли хтось заважає»; Довіряйте дітям; Визнавайте право її на особисте життя; Поважайте почуття інших батьків; Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

1. Памятайте, що насильство над вами, здійснене батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей. 2. У сімї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали. 3.Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність. 4. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, практичним психологом школи, зверніться у міліцію чи в службу у справах неповнолітніх у випадку вчинення стосовно вас насильства чи жорстокості. 5.Не вірте у погрози з боку кривдників. 6. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі. 7.Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство. 8. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом.

Дитина, крім власної сімї, може відчути образи та приниження і в шкільному середовищі зі сторони однолітків.

Українські підлітки рвуться в європейські лідери за рівнем насильства одне щодо одного. За рівнем насильства підлітків стосовно їхніх однолітків Україна посідає четверте місце в Європі після Росії, Албанії та Білорусі, свідчать дані останнього дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей Найчастіше насильство до дітей чинять: інші діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39%); від 24% до 37% дітей зазнають насильства вдома, на вулиці, у школі. Частота випадків насильства варіює від практично щоденного до декількох разів на місяць Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років; 84% дівчат та 70% хлопців у віці років; 56% дівчат та 51% хлопців у віці років.

Останнім часом спостерігається тенденція до проявів жорстокості та насильства серед підлітків, які вони знімають на фото-, відеокамери та мобільні телефони. Особливу тривогу викликають не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, а й їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Тому існує нагальна потреба в удосконаленні системи профілактичної роботи серед неповнолітніх силами школи та батьків.

1.Проводити інформаційно- просвітницьку роботу з розповсюдженням різних буклетів, плакатів та ін. 2. Не допускати випадків фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з дітьми, експлуатації. 3. Розширювати та поглиблювати знання дітей про стосунки з однолітками і дорослими, про загально – прийняті норми поведінки. 4. Створювати атмосферу взаємоповаги та взаєморозуміння у дитячому колективі та родині.