Нуптун

Загальна інформація Непту́н восьма за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. Вона четверта за розміром, третя за масою і належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у 3,9 рази більший за земний. Планета названа на честь римського бога морів.

Відкриття Нептун було відкрито 23 вересня 1846 року, і він став першою планетою, відкритою завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень. Припущення про наявність планети були пов'язані з непередбаченими змінами в орбіті Урана, гравітаційні сили якої могли призвести до появи цих відхилень. Згодом Нептун було знайдено неподалік розрахованого розташування. Незабаром було відкрито і його супутник Тритон, проте інші 14 супутників, які відомі зараз, були відкриті лише у XX столітті. Повз Нептун пролітав тільки один космічний апарат «Вояджер-2», 25 серпня 1989 року.

Нептун та інші планети Нептун за своїм складом близький до Урана, а обидві ці планети відрізняються за складом від інших планет-гігантів Юпітера та Сатурна. Інколи Уран та Нептун відносять до окремої категорії «крижаних гігантів». Атмосфера Нептуна, подібно до атмосфери Юпітера та Сатурна, складається в основному з водню та гелію. Сліди метану в зовнішніх шарах атмосфери є причиною синього забарвлення планети.

Умови на поверхні Нуптуна В атмосфері Нептуна бушують найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи. За деякими оцінками, їх швидкість може досягати 2100 км/год. Під час прольоту «Вояджера-2» 1989 року в південній півкулі Нептуна було виявлено так звану Велику темну пляму, аналогічну Великій червоній плямі на Юпітері. Температура у верхніх шарах атмосфери Нептуна близько 220 °C. У центрі планети температура за різними оцінками становить від 5400 K до °C, що відповідає температурі на поверхні Сонця та в ядрі більшості відомих планет. У Нептуна є слабка та фрагментована кільцева система, можливо, виявлена ще в 1960-ті роки, але достеменно підтверджена лише «Вояджером-2» 1989 року.

Фізичні характеристики планети Нептун має масу 1,0243×10 26 кг та екваторіальний радіус км. Прискорення вільного падіння на поверхні цієї планети в середньому в 1,14 разів більше за земне, серед планет Сонячної системи більше має лише Юпітер. Середня густина Нептуна (1,66 г/см³) майже втричі менша за земну.

Орбіта та обертання

Інші характеристики Нептун має магнітне поле, напруженість якого на полюсах приблизно вдвічі більша, ніж на Землі. Ефективна температура поверхні планети становить близько 38 К. У центрі ядра Нептуна температура досягає 7000 К за тиску 7-8 мегабар.

Хімічний склад Атмосфера Нептуна це здебільшого водень і гелій з невеликою домішкою метану: синій колір Нептуна є результатом поглинання цим газом червоного світла в атмосфері, як на Урані. В атмосфері Нептуна міститься у більшій пропорції лід: водний, аміачний, метановий. Також в його атмосфері є сліди вуглеводнів і, можливо, азоту. Товщина атмосфери від 10 до 20% радіуса поверхні, а її маса не менше 5 і не більше 10% маси планети. В нижніх шарах збільшується концентрація метану, водяної пари та аміаку

Будова Нептуна: 1. Верхня атмосфера і шар хмар. 2. Атмосфера (водень, гелій, метан) 3. Мантія (водяний, аміачний, метановий лід) 4. Кам'яне ядро (кремній, нікель, залізо)

Атмосфера Атмосфера Нептуна складається з водню (приблизно 67%), гелію (31%) і метану (2%). На верхніх шарах це 80% водню і 19% гелію. Крім цих основних компонентів, вона містить також незначні домішки речовин, що є результатом фотолізу метану: ацетилен C2H2, діацетилен C4H2, етилен C2H4 й етан C2H6, а також чадний газ CO і молекулярний азот N2.

Хмари на Нептуні

Клімат Погода на Нептуні характеризується надзвичайно динамічною системою штормів, з вітрами, що досягають майже надзвукових швидкостей. Максимальна зареєстрована швидкість вітру на Нептуні досягала 600 м/с, що є рекордом для Сонячної системи. У ході відстеження руху постійних хмар було зафіксовано зміну швидкості вітру від 20 м/с у східному напрямку до 325 м/с на західному. У верхньому хмарному шарі швидкості вітрів різняться від 400 м/с вздовж екватора до 250 м/с на полюсах

Шторми У 1989 році Велика темна пляма, стійкий шторм-антициклон розмірами × 6600 км, був відкритий апаратом НАСА «Вояджер- 2». Цей атмосферний шторм нагадував Велику червону пляму Юпітера, однак 2 листопада 1994 року космічний телескоп «Габбл» не виявив його на колишньому місці. Замість нього нове схоже утворення було виявлено в північній півкулі планети. Скутер це інший шторм, виявлений південніше Великої темної плями.

Велика темна пляма, фото з "Вояджера-2".

Кільця Нептуна Нептун також має кільця два широких і два вузьких. Їх було відкрито під час затемнення Нептуном однієї з зірок 1981 року. Спостереження з Землі дозволили побачити тільки слабкі дуги замість повних кілець[36], але фотографії «Вояджера-2» в серпні 1989-го року показали їх повністю. Одне з кілець має складну викривлену структуру. Подібно Урановим і Юпітеровим, кільця Нептуна дуже темні й будова їх невідома. Можливо, кільця складаються з льоду, покритого силікатами чи вуглецевмісним матеріалом, що надає їм червонуватий відтінок. Їм дали наступні назви: зовнішнє Адамс, потім безіменне кільце, що збігається з орбітою супутника Нептуна Галатеї, слідом Левер'є, і, нарешті, слабке, але широке кільце Галле. Як видно, назви кілець увіковічили тих, хто брав участь у відкритті Нептуна.

Кільця Нептуна

Супутники Нептуна Нептун має 14 супутників, що названі іменами морських божеств в грецькій міфології. Інформацію про них наведено у таблиці.

Місії до Нептуна У 1977 році Лабораторією реактивного руху НАСА було запущено місію «Вояджер-2», що пролетіла повз Нептун 1989 року. Наразі цей апарат є єдиним, що наближався до планети. Оскільки Нептун був останньою великою планетою, повз яку пролітав «Вояджер-2», було вирішено що він зробить близький проліт повз один з супутників Тритон, незважаючи на те, які це матиме наслідки для траєкторії апарату. «Вояджеру-2» вдалось пролетіти на відстані всього лиш 4400 км від атмосфери Нептуна, 25 серпня 1989 року. Ця місія підтвердила наявність магнітного поля в Нептуна, відкрила ще 6 супутників планети та показала, що в Нептуна більше одного кільця. У 2003 році НАСА запропонувала можливість досліджень Нептуна за допомогою космічного апарата на орбіті планети, але місію Neptune/Triton Orbiter ухвалено не було

Вояджер-2

Зображення Тритона, складене з серії фотографій «Вояджера-2»

Нептун в культурі Планета фігурує в багатьох літературних творах, зазвичай, науково-фантастичних, а також у фільмах, музиці й т.д. Зокрема, Нептун зустрічається в наступних творах: У творі The Star (укр. Зоря) Герберта Уеллса Нептун падає на Сонце в результаті зіткнення з іншим масивним об'єктом, ледь не гублячи при цьому Землю Нептун слугує фоном в науково-фантастичному фільмі Крізь горизонт Нептун є домівкою для високорозвиненої людської раси в творі Олафа Степлдона Last and First Men (укр. Перші та останні люди) У Міфах Ктулху ця планета заселена цікавими грибковими створіннями.