Українські землі у складі Румунії.

Головні риси румунського правління Денаціоналізація, румунізація У північній Буковині проживають аж ніяк не українці, а слов'янізовані румуни Колоніальна економічна політика Не буде перебільшенням, якщо скажемо: гуцули в даний момент – у стадії вимирання Царський батіг був поганий, та в порівнянні з румунським гнітом, він був іграшкою Вайда-Воде, прем'єр Румунії

Політика Румунії щодо українських земель (1921 – 1939 рр.) І період (1918 – 1928 р.) Запровадження воєнного стану на українських землях Заборона легальної політичної діяльності Ліквідація українських установ, жорстка румунізація

Причини: активізація селянського руху Придушено силами румунської армії Масштаби: 6 тис. учасників, переважно українці Широкий резонанс в Румунії та за її межами 1925 р – Процес 500, судові переслідування до 1929 р. Причини: антиукраїнська політика Причини: злидні і бідність українського населення Татарбунарське повстання (16 – 25 вересня 1924 р.)

Політика Румунії щодо українських земель (1921 – 1939 рр.) ІІ період (1928 – 1938 р.) Лібералізація режиму Відновлення українського громадського, культурного, політичного життя Продовження політики асиміляції

Соціальна база: інтелігенція, селянство Українська національна партія (УНП, ) Мета: захист інтересів українського населення; захист від румунізації; створення Соборної України; легальна діяльність. Тактика: органічна робота, компроміс з існуючим режимом Лідер: В.Залозецький

Мета: Комуністична партія Буковини (1918 – 1926, крайова організація КПР) світова революція; радикальні соціальні перетворення; побудова комунізму; приєднання до УСРР. Соціальна база: робітники, найбідніше селянство, інтелігенція Методи боротьби: нелегальні, збройні повстання Лідери: С.Канюк, В.Гаврилюк, Ф.Стасюк

Політика Румунії щодо українських земель (1921 – 1939 рр.) ІІІ період (1938 – 1940 р.) Повне знищення українського національного життя в умовах диктатури Ліквідація політичних партій і громадських організацій

Закарпаття у складі Чехо- Словаччини.

Українські землі на початку 20-х років СРСР Входження до складу СРСР рр УРСР Польща Ризький мирний договір 1921 року Західна Волинь Західне Полісся Холмщина Підляшшя 14 березня 1921 зїзд послів великих держав у Парижі Остаточне входження Східної Галичини Румунія Бессарабський протокол 1920р. Хотинський, Акерманський, Ізмаїльський повіти Бессарабії 11 вересня 1919 р. Сен-Жерменський договір Північна Буковина Чехословаччина 11 вересня 1919 р. Сен-Жерменський договір 8 травня 1919р. Злуки з Чехословаччиною

Розпад Австро-Угорської імперії. З акарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах («Соборі Русинів») у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.

На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. Карпатська Україна увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.

Вплив ЧСР на Карпатську Україну 35 тис. безземельних хліборобів отримали по клаптику землі. Розгорнули програму будівництва доріг і мостівЕлектрифікація краюРозширення міст

26 жовтня 1938 року А.Бродія, який намагався проводити проугорську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано Августина Волошина. Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хуста.

Посли Сойму Карпатської України 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову(українська).

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо- жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

Міжнародне становище Карпатської України з кожним днем ускладнювалось. Угорщина, територіальні претензії котрої рішенням Віденського арбітражу були задоволені не повністю, безперервно здійснювала антиукраїнські дипломатичні демарші, направляла в Карпатську Україну провокаційні терористичні групи. Уряд Польщі також неодноразово порушував перед Берліном питання про передачу, крім анексованої поляками Тєшинської області ЧСР, ще й північних районів Закарпаття. Польщу влаштовувало навіть повне підпорядкування його Угорщині. Тодішній режим Польщі ніяк не міг змиритися з існуванням поряд з Галичиною осередку української суверенності й також засилав сюди свої диверсійні групи для саботажу та здійснення терористичних актів. Окупація Карпатської України

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною. Волошин Авґустин: «Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст». Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат».

Дякую за увагу