Ендокри́нна систе́ма Ендокринна система сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони ( речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин ).

Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини : репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації. Ендокри́нна систе́ма

На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, вони мають добре розвинуту судинну сітку, особливо мікроциркуляторне русло, в яке виділяють свій секрет. Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді фолікулів чи трабекул. Ендокри́нна систе́ма

Ендокринна система бере участь в гуморальній регуляції функцій організму і координує діяльність усіх органів та систем, а також забезпечує підтримання гомеостазу організму при мінливих умовах зовнішнього середовища. Разом з нервовою системою гормони беруть участь у забезпеченні емоційних реакцій та психічній діяльності людини. Функції ендокринної системи

Разом з нервовою та імунною системами регулює : зростання та розвиток організму ; його статеве диференціювання та репродуктивну функцію ; бере участь у процесах утворення, використання та збереження енергії. Функції ендокринної системи

В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою і утворюють єдину систему. Органи центрального відділу тісно пов ' язані з органами центральної нервової системи і координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи Класифікація

Органи периферійного відділу здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють чи послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною та окрему дисоційовану ендокринну систему, яка утворена великою групою ізольованих ендокриноцитів, розсіяних по органах і системах організму Класифікація

Центральні органи ендокринної системи : Гіпоталамус Гіпофіз Епіфіз Гіпоталамус Гіпофіз Епіфіз

Периферійні органи ендокринної системи : Щитоподібна залоза Паращитоподібні залози Надниркові залози Передміхурова залоза

Органи, які виконують ендокринну і екзокринну функції : Сім ' яники Яєчники Підшлункова залоза Плацента

Ендокринні захворювання, або гормональні порушення клас захворювань, які виникають у разі порушення функції залоз внутрішньої секреції. Залози можуть виділяти гормони в надлишку, що супроводжується їх гіперфункцією ( понад норму ). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді виявляється недостатність їх в організмі гіпофункція ( менше норми ). Гіпер - і гіпофункція призводять до порушення життєдіяльності організму, виникнення захворювань. Ендокринні захворювання та їх лікування

Гіпотиреоз – синдром патологічного зниження функції щитоподібної залози незалежно від основного патологічного процесу, який призводить до цього. При цьому може бути недостатня секреція тиреоїдних гормонів або абсолютний дефіцит ( повне випадіння функцій щитоподібної залози ) – мікседема. Термін мікседема означає слизистий набряк. Останніми роками гіпотериоз неухильно зростає як захворювання автоімунного характеру, променеві ураження ( Чорнобиль ). Хворіють частіше жінки віком років. Гіпотиреоз

ЧИННИКИ : генетичний ( ферментативний дефект синтезу гормонів ); ендемічний ( мало йоду в ґрунті і воді ); автоімунний ( імунний криз ); тиреоїдектомія ( повне видалення залози призводить до гіпотиреозу через 3-6 тижнів ), лікування радіоактивним йодом ; порушення функції центральних ендокринних залоз. Характерним проявом гіпотиреозу є слизистий набряк : позаклітинне накопичення в різних тканинах і органах ( шкіра, скелетні м язи, міокард ) мукополісахаридів, які підвищують гідрофільність тканини.

ПРОФІЛАКТИКА Для попередження розвитку гіпотиреозу необхідно уникати травм, надмірного рентгенівського опромінення, своєчасно лікувати інфекційні захворювання.

Дякую за увагу