План 1 Поняття предмета земельного права. 2 Методи регулювання в земельному праві. 3. Поняття і основні принципи земельного права. 4. Система земельного права 5. Джерела земельного права

1. Поняття предмета земельного права. Предметом земельного права, як і будь-якої іншої галузі права, є певне коло суспільних відносин, що регулюються його нормами.

1) я к природний об'єкт, планета (земна куля), частина космічної системи; 2) як земна куля (планета) земля є об'єктом правового регулювання міжнародного права; 3) водночас вона може розглядатися як середовище проживання людини, що охоплює земну і повітряну оболонки земної кулі, її надра, поверхню і ландшафт, тваринний і рослинний світ. У цьому значенні земля є об'єктом правового регулювання екологічного і природноресурсового права. 4) під терміном "земля" розуміється розташована над надрами частина земної поверхні, яка називається Ґрунтовим шаром і розташована у межах території, на яку поширюється суверенітет конкретної держави. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством. Термін земля може розглядатися у різних аспектах:

Таким чином, предметом земельного права є суспільні відносини, обумовлені специфічними властивостями землі як їх об'єкта у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права.

Земельне право виходить з визнання множинності суб'єктів права власності на землю і видів прав на земельні ділянки. Воно регулює поведінку суб'єктів земельних прав у сфері раціонального використання та охорони землі, земельного обігу, встановлює порядок діяльності державних органів щодо організації раціонального використання й охорони земель, а також захищає конституційні права та інтереси громадян і юридичних осіб, пов'язані з використанням земельних ділянок у всіх сферах життєдіяльності суспільства

Під методом слід розуміти засіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов'язки, характер взаємовідносин суб'єктів, правові засоби впливу у випадку порушення наданих прав і обов'язків 2.Методи регулювання в земельному праві.

Деякі автори називають чотири способи впливу на поведінку суб'єктів через механізм правового регулювання: 1)державно-владний (імперативний) - направлений на забезпечення юридичних обов'язків, встановлених державою; 2)автономний - дозволяє самим суб'єктам встановлювати юридичні права і обов'язки і їх виконувати; 3)заохочуючий - цей метод стимулює бажану і необхідну для держави і суспільства соціально-позитивну і активну діяльність і поведінку; 4)рекомендуючий пропонує найбільш доцільну з позицій держави і суспільства поведінку.

Регулювання земельних відносин, коли одна сторона земельних відносин є носієм влади, а друга зобов'язана виконувати її приписи, здійснюється на основі застосування імперативного способу регулювання. Так, в галузі використання і охорони земель досить велика кількість відносин побудована за схемою: – уповноважений - орган державної влади; – зобов'язаний - власник або користувач земельної ділянки.

Земельне право, як самостійна галузь правової системи, має властивий йому метод земельних відносин. Метод земельного права являє собою відповідні характеру земельних відносин способи та прийоми впливу на учасників цих відносин. Його складають встановлені земельно-правовими нормами права та обов'язки учасників земельно- правових відносин і застосування до них засобів державного примусу при недотриманні ними правових норм.

Загальноправові принципи - це результат відображення у земельному законодавстві конституційних принципів 3. Поняття і основні принципи земельного права.

Відповідно до ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

«Правовий режим землі» - це поняття, яке узагальнює правову характеристику землі як об'єкта земельних відносин і містить вказівку на коло найважливіших правових відносин, які складаються з приводу землі. Застосування зазначеного терміна має важливе значення для правильного визначення встановленого порядку використання та охорони земельної ділянки

Перелік вимог до дозволеного використання земельної ділянки встановлюється незалежно від прав на неї. Вимоги можуть поширюватись на способи використання земельної ділянки (зокрема, передбачати заборону тих з них, які призводять до деградації земель, зниження родючості ґрунтів, погіршення стану навколишнього природного середовища); компактність, висоту і глибину забудови, здійснюваної відповідно до містобудівної документації та будівельних норм І правил; розміщення соціально-культурних, комунально-побутових, промислових та інших будинків, будівель, споруд у межах відповідної зони або земельної ділянки; види використання, які справляють негативний вплив на здоров'я людини або пов'язані з підвищеною для неї небезпекою; граничне допустимі норми навантаження на навколишнє природне середовище; збереження земельних насаджень

Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель та їх охорони. Чинне земельне законодавство, як і попереднє, Ґрунтується на закріпленні пріоритету правового регулювання земель сільськогосподарського призначення. Це означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Виділяють чотири головні принципи в земельному праві: 1) Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель та їх охорони. Чинне земельне законодавство, як і попереднє, Ґрунтується на закріпленні пріоритету правового регулювання земель сільськогосподарського призначення. Це означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. 2) Принцип державного контролю за використанням і охороною земель Згідно з ч. 1 ст. 14 Конституції України земля знаходиться під особливою охороною держави. Тому зазначений принцип передбачає наявність спеціальних організаційно-правових засобів здійснення контролю за використанням та охороною земель. Державний контроль за цим здійснюється органами земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства щодо охорони земель - органами з питань екології і природних ресурсів.

3) Принцип платності використання земель. Відповідно до Податкового Кодексу України використання землі у нашій державі є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, розмір яких визначається залежно від грошової оцінки землі. 4) Принцип забезпечення захисту прав юридичних осіб і громадян на землю. Зміст цього принципу розкривається у нормах земельного законодавства, яке передбачає такі спеціальні способи зазначеного захисту: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування завданих збитків тощо.

Система земельного права - це цілісна і послідовна сукупність теоретичних положень, принципів і земельно-правових норм, взаємопов'язаних і об'єднаних регулюванням специфічних суспільних відносин у галузі земельних відносин. 4. Система земельного права

Система земельного права як учбової дисципліни ґрунтується на укладеній системі даної галузі, але в той же час і здійснює певний вплив на її структуру. В навчальній дисципліні викладаються основні відомості про земельне право. Система земельного права - це його структура, будова і внутрішня форма організації теоретичних положень і земельно-правових норм, які є елементами системи. Ці елементи об'єднані в певні групи за ознакою однорідності суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані.

Особлива частина земельного права складається з інститутів, що визначають правовий режим окремих категорій земель, які виділяються за основним цільовим призначенням. У відповідності з передбаченими в законодавстві категоріями земель особлива частина земельного права складається з інституту правового режиму використання земель сільськогосподарського призначення; земель житлової та громадської забудови; земель промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку, оборони та іншого призначення; земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного призначення; земель лісового фонду; земель водного фонду.

Систему права потрібно відрізняти від системи законодавства. Вони тісно взаємозв'язані, але система законодавства - більш широке поняття, в ньому виражаються правові норми, правові інститути, галузі і підгалузі права, а також принципи права. За своїм об'ємом законодавство включає, крім норм права, правові поняття, завдання, цілі і мотиви прийняття нормативно- правових актів, декларації, преамбули, програмні положення, механізм реалізації нормативних актів і норм права. Законодавство не співпадає з галузями, підгалузями і правовими інститутами, так як один закон може регулювати різні галузі права.

Джерелом земельного права є нормативно- правові акти, які регулюють земельні відносини. 5. Джерела земельного права

Земельне законодавство це система нормативних актів, які містять в собі норми, що регулюють земельні відносини. Юридична сила всіх законів та інших нормативних актів визначається залежно від компетенції органів державної влади, що їх видали, а також ролі нормативного акта в системі законодавства. Найважливішими нормативними актами є закони!!!

До найважливіших законодавчих актів у сфері, що нами вивчається, також належать Закони «Про землеустрій» від , «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від , «Про охорону земель» від , «Про оренду землі» в редакції від тощо. Важливе місце серед джерел земельного права займають Укази Президента України. Згідно Конституції, Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до вико- нання на всій території України. Велику групу джерел земельного права складають нормативно-правові актиАкти Уряду України (КМУ) видаються відповідно до Конституції, Закону «Про Кабінет Міністрів України» від

Конституція містить норми різних галузей права, в тому числі норми земельного права. Так, в статті 13 закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони с об'єктами права власності Українського народу. Конституційні норми передбачають правові засади регулювання відносин власності в Україні в загальному, а також право власності на землю зокрема. «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

КІНЕЦЬ