Особистісно орієнтоване навчання

Навчати – це значить знати, куди ти можеш піти і створити шлях таким цікавим і приваблюючим, що твої учні захочуть іти з тобою. Стефан Коді

Особистісно орієнтоване навчання це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самостійність: субєктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Визнання учня головною фігурою всього освітнього процесу – це і є особистісно орієнтована педагогіка.

Мета такого навчання - процес психолого-педагогічної допомоги дитині у її ставленні, культурній ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини.

- розвинути індивідуальні позитивні здібності кожного школяра; - максимально виявити і використати індивідуальний досвід учня; - допомогти дитині пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися; - сформувати культуру життєдіяльності, правильно визначати лінії поведінки.

Цілі особистісно орієнтованого навчання визначити життєвий досвід кожного учня, пізнавальні здібності, рівень інтелекту, інтереси, які спочатку треба розкрити, а потім розвинути у навчальному процесі; формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів; озброїти учнів механізмом адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання необхідних для сучасної людини.

Основні ознаки особистісно орієнтованого навчання: стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів; зосередження на потребах дитини; гуманізація навчального спілкування; співпраця, співтворчість учня і вчителя; переважання навчального діалогу; турбота про фізичне й емоційне здоров'я учнів; пристосування методики до можливостей учнів.

- Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів. Для досягнення цієї мети використовуються різні форми та методи навчальної діяльності, які дозволяють розкрити субєктивний досвід учнів: -створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу; -стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завданьбез побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо; -використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє отримати учневі найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу; -оцінювання досягненнь учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом; -заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та засвоювати найбільш раціональні з них; -створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у справах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Орієнтація Визначення мети Проектування Організація Реалізація Контроль Коригування Оцінювання Технологія особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним) Технологія особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним)

I. Етап орієнтації включає: -мотивацію вчителем запланованої діяльності, позитивну настанову на роботу; - орієнтацію учнів щодо місця пропонованого знання в цілому курсі, розділі, темі з допомогою схем, таблиць, опор, вербальних установок тощо; - визначення особистісного досвіду учнів і пов'язання цього досвіду з проблемами заняття.

II. Етап визначення мети передбачає: визначення на уроці разом з учнями значущої мети здійснення тієї діяль-ності, яка запланована вчителем (що може дати робота учням саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя); визначення показників досягнення поставлених завдань.

Не так важливо вчити дітей, як потрібно створити ситуацію, у якій дитина просто не може не вчитися і робить це із задоволенням. К.Роджерс

III. Етап проектування включає: виконання запропонованої вчителем діяльності шляхом залучення учнів до виконання випереджальних завдань, підготовки повідомлень, рефератів, виготовлення та відбору наочності; складання плану роботи; обговорення плану уроку.

IV. Етап організації виконання плану діяльності передбачає: подання можливих варіантів і способів виконання навчальної діяльності (усна чи письмова форма, типи завдань, форми звітності, індивідуальна робота чи робота в групах, робота з текстом чи з іншими засобами одержання інформації); вибір учнями способу фіксації нового матеріалу(конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо); варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнем складності та способом виконання).

V. Етап контрольно-оцінювальний: залучення учнів до контролю за перебігом навчальної діяльності шляхом заохочення їх до різних видів контролю, самоконтролю, взаємоконтролю, роботи в групах; участь учнів у виправленні помилок і недоліків у знаннях, усвідомлення їх причин шляхом взаємо- та самоаналізу; надання учням можливості самостійно або за участі вчителя, інших учнів порівнювати отримані ним результати з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі; використання механізмів оцінного методу (позитивного ставлення до успіхів школяра), оцінювання (виставлення рівневих оцінок за дванадцятибальною системою оцінювання навчальних досягнень, поурочного бала, рейтинг) не тільки результатів, а й самого процесу навчання.

VI. Заключний етап передбачає: - усвідомлення учнями ситуації досягнення мети; - відчуття успіху; - підкріплення позитивної мотивації стосовно діяльності, тобто реалізацію оцінного методу.