Рентгенівське випромінювання

Холодним зимовим вечором 22 грудня 1895 р. німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген зробив перший знімок у променях, що пізніше одержали його ім ' я : він зняв руку своєї дружини, на пальці в якої було кільце. Рентген зробив відкриття зовсім випадково.

Рентгенівське випромінювання було відкрите у 1895 році німецьким фізиком Рентгеном під час роботи із закритою з усіх боків скляною трубкою, з якої майже повністю видалене повітря. Всередині неї були прикріплені дві металеві пластинки ( електроди ), від яких назовні відходили тонкі дроти, впаяні в скло.

Ряд вітчизняних і зарубіжних вчених вважають, що пріоритет винаходу Х - променів належить видатному українському вченому Івану Пулюю, який вперше застосував і дослідив їх у 1892 р.

Його працями користався пізніше і Вільям Рентген, котрому було особисто Пулюєм презентовані свої праці. Рентгенівське випромінювання використовуються для флюорографії, рентгенівського аналізу і в кристалографії для визначення атомарної структури кристалів.

Дифракція рентгенівського випромінювання Атоми кристалів утворюють природні дифракційні ґратки для Рентгенівських променів. Розсіяння рентгенівського випромінювання на цих ґратках використовується для визначення кристалічної структури речовин. Саме таким методом, в 1953 р. була розшифрована структура ДНК.

Також рентгенівське випромінювання використовують : - в аеропортах для перевірки багажу пасажирів ;

- для конртолю якості та дефектоскопії ( виявлення неоднорідності речовин, тріщин );

- для рентгенівських лазерів. Їх можа використовувти в якості зброї та в протиракетній обороні ;

- у цілях встановлення справжності або для виявлення прихованих шарів фарби.